Днями цілими в люстерко заглядала діва:
Підмальовувала справа, поправляла зліва.
Батько злився: — Фарбуватись — ти одне лиш тямиш...
Та сидиш на шиї в мене. Краще б вийшла заміж.
І пішла дочці на користь батькова наука.
Він тепер її годує, зятя і онука.
Павло Глазовий
БАТЬКИ-«ЧОМУЧКИ»
Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»...
— Ти чому
образив Віту?
— А чому
отримав двійку?
— І чому
прийшов так пізно?
— Та чому
в шкарпетках різних?
— Ти чому
такий непослух?
— А чому
не стелиш постіль?
— Ти чому це
вірш не учиш?
— А чому
портфель —
без ручки?!
— І чому
такий синець?..
Ох!
Настане
мій кінець!
Не поясниш їм
ніколи,
хоч би й дуже
захотів...
Треба їх
оддать
до школи —
хай питають вчителів!
Анатолій Костецький