Сірко і вовк. Жив-був пес...

Автор:

В одному селі жив колись собака. Все своє життя службу він вів собачу справно, але старим став: і на одне око не бачив, і на одне вухо не чув, і ніс покривів, та й ноги вже не ті, не могли так прудко носить його по світу, як колись. Та хазяї в нього були добрі, все терпіли.

(Сірко скрючився посеред двору, хазяйка через нього перечепилась − воду у відрі розілляла) 

Хазяйка і хазяїн:

− А бий тебе лиха година! Лежить, стерво, поперек дороги!

(Сірко злякано натягує шапку, озирається. Хазяїн несе граблі, перечепився.) 

Хазяїн:

− А щоб тобі! Вивернуло пузо, ледащо! Ні гавкнути, ні кусати!

Хазяйка:

− А де ж у нього ті зуби? Га?

Хазяїн:

− А поїхали но, Гапко, на ярмарок. Оце звечора виїдемо,а вранці поторгуємо, з обіду додому.

Хазяйка:

− Так таки так! Купиш мені нову спідницю, а собі люльку!

Дочка (підбігає):

− А мені нові сережки та хустку! Таку квітчасту, як у сусідської Мотрі.

Хазяїн:

− Добре, добре, справимо!

Хазяйка:

− Вона ж бо в нас зозулька, вже на виданні, хай покрасується. Може й сватів хто зашле! А ти (до Сірка) добро стережи!(Сірко поправив шапку)

Детальніше: Сірко і вовк. Жив-був пес...