Перший урок у 2013-2014 навчальному році. Свята моя Київська Русь

1. Урок у формі екскурсії (реальної чи віртуальної)
до пам’ятника Магдебурзькому праву
(знаходиться на нижній терасі сходів, біля підніжжя живописної Володимирської гірки)

Історична довідка. Пам’ятник Магдебурзькому праву розташований на Дніпровських схилах, біля Набережного шосе на київському Подолі. Пам’ятник був установлений на честь повернення місту в 1802 р. Магдебурзького права (вперше місто дістало це право ще в XV ст.) Цю подію кияни святкували три дні ілюмінаціями й балами, пізніше зібрали 10 тис. руб. на будівництво каплиці й пам’ятника з фонтаном. Автор пам’ятника – відомий київський архітектор А.Меленський. Цегляний павільйон над джерелом було освячено 15 серпня 1802 року.
Друга назва монумента – нижній пам’ятник святому Володимиру – пояснюється тим, що, за легендою, саме в цьому місці святий рівноапостольний князь Володимир хрестив дванадцятьох своїх синів. Пам’ятник виконаний у вигляді чотирипілонного постамента, укріпленого аркбутанами. Арочні склепінні форми пам’ятника увінчані колоною тосканського ордера. Раніше тут протікало джерело. Православна церква вважала його святинею, тому тут будувалися невеликі каплиці, влаштовувалися хресні ходи. Каплиці слугували сховищем для ікон княгині Ольги, князя Володимира і його синів Гліба і Бориса.
На початку XIX ст. на цьому місці було вирішено побудувати кам’яну каплицю. Проект майбутньої будівлі розробив у 1802 р. головний архітектор Києва А. Меленський, кошти на будівництво зібрали небайдужі городяни. Будівельні роботи тривали з 1802 по 1808 р.р. Так у Києві з’явилася каплиця, увінчана колоною із золотим куполом невеликого розміру. Біля її підніжжя було зроблено напис «Святому Володимиру, просвітителю Росії».
За радянських часів було прийняте рішення знести каплицю. Незабаром від неї залишилися самі тільки арочні проходи, а присвячені князю Володимиру написи було стерто. Монументу привласнили нову назву – Колона Магдебурзького права.
До тисячолітнього ювілею хрещення Русі монумент був відреставрований, хрест зайняв своє місце на куполі. Сьогодні монумент, оточений зеленими насадженнями, є популярною київською пам’яткою, яка приваблює іноземних туристів і киян.

2. Урок у формі екскурсії (реальної чи віртуальної) до пам’ятника Володимиру Великому – найстарішого скульптурного пам’ятника Києва, спорудженого в 1853 році
(розташований на нижній терасі Володимирської гірки)

Історична довідка. До того, як на Володимирській гірці з’явився пам’ятник рівноапостольному князеві Володимиру, це місце називалося Михайлівською гіркою за іменем Михайлівського монастиря, якому належала земля. Ще в середині ХІХ ст. схили Михайлівської гірки були вкриті виноградниками.
Після того, як землі відійшли у власність міста, почалася реконструкція Михайлівської гірки. Тут облаштували мальовничий парк: розбили газони, проклали алеї, розставили лави для відпочинку, навіть побудували чайний павільйон і фонтан. Різнорівневі тераси з’єднувалися цегельними доріжками й сходами. У 1853 році в Михайлівському парку було встановлено пам’ятник князеві Володимиру.
Спочатку, у 1840 році, схил зміцнили й обладнали на ньому терасу. Було вирішено встановити пам’ятник князю Володимиру на тому місці, де колись імовірно відбувалося хрещення киян. Створювали скульптуру в Петербурзі, над нею працювали скульптори Петро Клодт, Володимир Демут-Малиновський, інженер Олександр Тон. Варіант пам’ятника вибрав і схвалив російський імператор Микола I. Єдина затримка з установленням пам’ятника сталася через протест, висловлений тодішнім київським митрополитом Філаретом Амфітеатровим. Він відмовився освячувати пам’ятник князю Володимиру, мотивуючи це тим, що «неприпустимо встановлювати ідола на згадку про того, хто сам скидав ідолів».
Бронзова статуя хрестителя Русі понад 4 метри заввишки, зображеного з великим хрестом у правій руці та великокнязівською шапкою в лівій, височіє на 16-метровому постаменті. Постамент має обриси каплиці у псевдо-візантійському стилі. Цегляні постамент і стилобат облицьовано чавунними плитами. Загальна висота пам’ятника – 20,4 м. Ефектно виконаний пам’ятник князю Володимиру до наших днів зберігся майже в первинному вигляді.
На одній із восьми граней постамента встановлено барельєф «Хрещення народу руського». У нижньому ряді справа – жінка із малюком, що всміхається, зліва – дідуся привели хреститися син і онук, зверху – благословення й миропомазання. Центр композиції означено фігурою єпископа.
Міська влада прагнула якось «оживити» дещо похмурий пам’ятник. Зокрема, певний час чавунну поверхню постаменту фарбували в білий колір та підсвічували газовими горілками, а наприкінці ХІХ ст. було зроблене електричне підсвічування хреста. У булгаковській «Білій гвардії» красномовно описується, як щоночі в руках Володимира сяяв хрест, ніби своєрідний маяк для човнів, що пливуть Дніпром. Нині ілюмінація здійснюється за допомогою сучасних прожекторів.
Із пам’ятником князеві Володимиру пов’язано чимало легенд. Наприклад, про те, що під його постаментом є потужний підземний колодязь, який варто лише зворухнути – і величезний потік води змиє увесь Київ. Згідно з іншою легендою, під постаментом заховано церковні скарби. Цікаво, що літери «СРКВ» (Святий Рівноапостольний Князь Володимир) усередині зображеної на одному із барельєфів зірки російського ордена Святого Володимира перевернуті. У цій помилці ливарників дехто схильний вбачати містичний зміст.
До речі, таємниця, пов’язана з монументом, все ж таки існує: навкруги пам’ятника немає жодного місця, з якого без спеціальної техніки можна було б розгледіти обличчя Володимира.
Та набагато важливіше те, що пам’ятник князю Володимиру Великому чудово вписується в мальовничі та видовищні панорами міста.

Готуючись до проведення уроку, учитель може записати текст короткої екскурсії, розподілити інформацію між школярами і після її закінчення провести бесіду за такими питаннями:
– Чому це місце вважають важливою історичною пам’яткою?
– Чому саме князя Володимира вшановують у зв’язку з хрещенням Русі?
– Що нового принесла християнська віра і церква у східнослов’янські землі?
Під час екскурсії можна використовувати поетичні матеріали, зокрема вірш Олександра Олеся «Хрещення Володимира Великого», поезію чернігівської поетеси Надії Галковської «Будівничий», а також фольклорні тексти (див. у додатках).
Використовуючи літературний матеріал, слід провести бесіду з учнями, аналізуючи позицію автора використаного твору.
Школярі можуть самостійно пригадати літературні твори, де згадується князь Володимир, хрещення Русі і пояснити, якими особливостями вони відрізняються (билини, легенди, літописи, історичні романи тощо).

План-конспект першого уроку у ровому навчальному році  є тут

Джерело


Додати коментар

Захисний код
Оновити