Лебедята - 2

На сцені дві технічки, виконують свою буденну роботу.
- Чи то празник який у школі? Поставали всі в ряд…
- Еге, в ряд! Як на парад!
- Куди-то вже зібралися?

_

- Куди-куди! Відоме діло! У світлу путь! Яко лебедята… На крилах…
- Що, усі? Може, хай і  нас за собою візьмуть?
- Нас - навряд. Ми, те-є, возрастом не вийшли. Спину вже до землі гне, а не до неба. Поки що тілько вони - (показує на випускників) четверо!
- А-а-а… Так це ті-і-і.. (теж оглядається на випускників) , що при повному марафєті?
- Вони! Гляди, які нарядні! Виросли! Розцвіли!
- І-і-і… А я ж їх манесенькими помню. Отакими-о. (Показує). Мусі-пусі. За портфелями й носа не було видно. Насилочку по сходах ті зошити й тягали!
- А тепер шо? Один зошит на всі предмети!
- І не кажи! Оте, найвищеньке (показує), наче тепер бачу, стрілочки крейдою малювало, аби в школі не заблудиться. Я вже й насварить хотіла за порейдані стіни, а потім передумала – то ж воно по науку добивалося… Золота дитина…
- Еге… Тепер зовсім інші часи настали…
- Часи? Де ти бачила в них часи? Одні тєлєфони! З тим же, як-то його, піаром!
- Страхіття Господнє!  А то шо ше таке?
- Зразу кажу – лихо на нашу голову. Тєлєфона з руки випустити не можуть -як-то приріс до неї. Та все носом туди, та все носом… І день при дні, і день при дні... Одне слово - піар!..
- І слів ниньки попридумують!
- Та за дев’ять років ще не таке вивчиш! Було, парти мию – тож ціла енциклопедія з того ума!
- Еге, а на стільці - жувачка!
- А те ж нашо?
- А щоби вчитель зранку не переплутав, у яких йому штанах в школу йти!
- От же артисти! Таланти!
- А що так, то вже так! Бо й на уроках концерти могли влаштувати.
- Одні сміються, а інші плачуть! Так, пам’ятаю, якесь ридало, що і підсобці шибки дрижали! Єлічки на вухо не оглухла.
- Головно, аби наука була. От про що треба думати.
- Думати? Нащо? Тепер за них калькулятор думає, чи той, дай, Боже, пам’яті, комп’ютер.
- І оте, що з навушниками, щось як понакладає їм у голови… Хотіла спитати, що воно їм підказує, а вони мені з порогу - нас нема!
- Як то?
- Нас нема – ми в Інтернеті!
- Де? Де?
- Отож  і я кажу - сидять у класі, а їх, кажуть, нема! Отака тепер наука пішла. Це тобі не відро й швабра.
- І ото вже як в Інтернет залізе, то звідтіля вибратися не може. Ніяк. Блудить.
- Добре, що хоч сьогодні звідтіля вибралися.
- А то гляди і  Випускний вечір прозівали б.
- А шляхи в них світлі, ніким не пройдені та нікому невідомі.
- Тільки їм по них і летіти…
- Лебедята…
- Ой, хочеться їм чогось такого дорого побажати… Незабутнього…
- Давай побажаємо їм… Погожих світанків…
- І росяних ранків…
- Літньої зливи…
- Та щедрої ниви…
- Хай світла і чиста,
- Веселка барвиста
- Нап'ється водиці із тої криниці,
- Що повна надії
- Та юної мрії,
- Де в дзеркалі неба видно дорогу,
- Вперед, в майбуття від шкільного порогу! (разом)

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.