Інстаграм

Одна бабця витирає хустинкою очі. Підходить друга. Пізніше виходить випускниця.
- Чого, Пилипівно, в тебе очі сльозяться? Давно в окуліста була? Тре’ провіряться, тепер такі часи настали, що за тими Інтернетами й очі повилазять.

- То, Петрівно, в мене сльози не від компутера, а від радості душевної і тривоги…
- О! Радість у неї душевна!.. Воно й зрозуміло, пора тепер така: травичка зеленіє, пташечка гніздечко в’є… Що й пень квітне. А тривога твоя чого? Ти вже як хочеш, а то в ніякі ворота не влазе!  
- Не влазе, а не вилазе!  
- Що? Тривога?
- Та онука зі стаграму. Біда, та й годі!
- То воно іще ж мале! Дитина! А вже на стаграмах? І коли встигла, і коли встигла, ти мені скажи! Давно?
- Відтоді, як купили той тіліфон дорогий, з екраном… І як улипла в нього-о-о… Як улипла-а… Ти її хоч за ноги тягни, а воно тобі туди однак руками лізе…
- За стаграмом?
- За ним, бісовим!..
- А куди ж батьки дивляться?
- Батьки? Де тепер ті батьки? По Європах вони. На заробітках. Тіко гроші шлють, та ті екрани й купляють.
- А ти ж чого не догледіла? Це в який клас вона ходить?
- Випускниця вже!
- То давно-о була пора на стаграмах сидіти! Господи прости… Світ тепер такий, що ну… Хай би краще вдома сиділа, нащо з хати пускала? Ой, тепер тая вулиця-плутаниця-а, та тії гульки-розгульки-и…
- Та нікуди вона не ходила! І не просилася… Вся в тому екрані… Не віддерти.
- Не ходила, кажеш? Так я тобі й повірила! А стаграмам де навчилася, га?  Тепер за ними глаз да глаз, що алмаз! Сімнадцять годочків, саме сказать, в життя йдуть, тра добра в дорогу побажати…
- Ото і радість моя, і тривога!.. Ондечки які стали, юні та гарні, дівчата, як ті лебідки, а хлопці, як соколи!
- Хай путь їм праведна буде, щоби вчилися, науки досягали, професії здобували…
- Щоб добрі люди їм дякували…
З поміж випускників вибігає випускниця зі смартфоном і селфі-палицею. Стає між ними, починає метушитися, позувати, аби сфотографуватися втрьох. Бабці не надто розуміють, що вона хоче, але кумедно виконують її прохання.
- Бабусю, станьте ось сюди, посміхніться, зараз ми онлайн, та-а-к, підтримуйте букет, дивіться туди, скажіть, «чііііз». Відправимо батькам в Інстаграм… Ага, так…  І ще так… Ось.  Добре… І тепер зробили повітряний поцілунок, татові й мамі…. Ага.. Супер!
Випускниця завершила зйомку, швидко повертається до випускників.
- Пилипівно, що то було?!
- Ото й було! Стаграм!
-  Де?!
- Щойно! Ти ж бачила! Як онука вертіла нами в різні боки, аж тепер у голові шумить…
- Уже від ваших стаграм і в мене голова обертом…
Дзвенить мобільний. Пилипівна витягує телефон.
- О! Дочка з Європи телефонує….
Розмовляє по телефону:
- Вже? Бачила? Нас? Усіх? От меткі, от меткі… Передати вітання? Передаю…
Декламувати вітання бабці можуть по черзі по одному рядку.
Вітаємо вас у врочисту  хвилину,
Хай сонечко світить у ясну годину,
Хай марки на небі розійдуться всюди,
Нехай же вам, діти, широкою буде
Дорога в світи, що почнете сьогодні,
Нехай вам сприяють умови погодні,
Бо всіх вас чекають великі шляхи,
Летіть же, летіть же, неначе птахи,
Хай вами радіє вкраїнська родина,
Хай вами гордиться вся наша країна!

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.