Сватання Грицька

Старий та стара:
- О-о-ох!.. Ну що, жінко? Старі ми…
- Ох, і старі... Та зовсім старі… Як оці мої чоботи… Ще дівочі… Була пані на воротях у червоних чоботях!

- Коли вже й той час пролетів… Літа збігли…
- Гай-гай… Як з порепаної діжки вода…
- А ти знаєш, Грицько вже наш виріс.
- А твоя правда - таки виріс та й вирі-і-с…
- То пора вже й невістку в хату нам привести…
- Та певно, що пора! Як-то не пора? Таки твоя правда, що пора-а…
- То може ж, сядемо на лавчину та подумаємо, куди-то нам сватів засилать?
- То давай, давай подумаємо! Сядемо та подумаємо…
- Та поки ти зібралася думати, то я вже, голова моя вчена, все й придумав.
- Отакої! Вчена! Що в тої голови є на старості, крім вусів? І ті облізли!
- Ич! За вуса взялася! Ти мої богатирські вуса не чіпай!
- Хіба кашу з твоїх вусів і облизувати!.. Ну, сідай, розказуй, що надумав?
- А подумав, я Параско, давай зашлемо сватів до Оксани, аби нам невісткою була! Гарна дівка, моторна, очі як зірочки сяють, брови, як шнурочки, губи, як квіточки, йде, то як пава, аж стежина перед її ногами стелиться… Що вже я, старий, та й то на неї задивляюся…
- Так-так-так… Ти задивляєшся своїми скляними очима, через день похмілля, а вона ж така… Та ті очі, як у жаби – банькаті, витрішкуваті… Сама кривобока! (Старий налякано встає з лавки) Сядь!.. Кого ти там ще в невістки надумав? Ану розказуй! На чисту воду мені все!
- Ну, не хочеш до Оксани сватів, то сватаємо Олену – дівчина, ой, же гарна, струнка, як тополя, гнучка, як верба, білошкіра, як берізка, а що вже тиха, як те ягнятко!..
- Так-так… Тиха й гарна кажеш? А ти чув, що вона як іде, то так дихає, і так тим носом свистить, здається, паровоз їде!
- Не чув я такого, бабо…
- Не чув? Люди добрі, він не чув! Та ти глухий, наче той пень, що сидить на лаві день! Не підходить вона нам!
- То кого ж бо взяти?
- Ну, думай-думай! сам своєю головою хвалився. І знайшов же на старості літ чим хвалитися…
- Параско, то ж зате Олена тиха, як ягнятко…
- То тиха, то вона тиха, але нашому Грицькові не підійде. Йому треба таку… Щоб взяла руки в боки, та тупнула ногою, коли тре, та прикрикнула. Інакше з нашим Грицьком діло не піде.
- О! Є криклива, бабо! Мотря є, на тому кінці села живе! То вже ж така криклива, я-ак брикне, то й перевернешся! Як в Степана кобила! Сватаємо Мотрю!
- Ні-і-і-і…. О, вже ні-і-і-і… Мотря як вийде на село! Та її язик,  наче млин мелеться, весь куток гримить,  навіть і до нас чути! Та я ж коло неї глуха стану! Ні, Мотря нам не підходить!
- А-а-а!.. Трясця твоїй матері! І ця їй не підходить! Ну, як не хочеш Мотрі, то сватаємо Катерину! Вона мовчазна, мовчить, не тріщить, мовчить, і все знай, роботу робить, мовчить, і роботу робить!
- Може, вона й працьовита, а чи ти чув, старе луб’я, що вона, сухоребра, як ходить, то так кістками і брязкає, та в неї кожна кісточка бряжчить! Не підходить вона нашому Грицеві!
- Ой, бабо, ну ніяка тобі невістка не вгодить! Не хочеш худу, то сватай Фросю. Фрося кругла, як та копиця, буде славна молодиця, голова, як гарбуз, щоки, як помідори, губи, як ковбаси, що ти на Паску святу ж пекла, а як іде по селі (показує), то земля двигтить!
- Зараз буде за тобою оця коцюба двигтіть! Та чи ти не знаєш, що поки таку молодицю обійдеш, то бублика з’їси? А на її спині можна сім кіп жита змолотить! Сядь!
- Ну й така вже тобі не вгодить невістка! Добре… Згадав, бабо! У нашої сусідки, Палажки, та ж дочка є, Горпина, теж гарна й працьовита дівчина.
- (хреститься) Свят-свят-свят…
- І знов щось не так?
- Так чи не так… Чи ти забув, що то відьомське кодло? Та чи ти не знаєш, що вона тільки гляне, то в мене в усіх глечиках молоко скисне? та хіба ти не знаєш, що як мати відьма, то й дочка в неї відьма, і  тобі то в голову ніяк не доходить?
- Свят-свят… Чи тобі не соромно перед Богом на невинну дівчину набалакувати? Ну, коли не хочеш сватати сільських дівчат, то вже сватай з сусіднього! (можна вказати на конкретні для вашої місцевості населені пункти) Там ой, які гарні дівчата є!
- Гарні, то гарні, а ти не знаєш, діду, що вони, як ті змії, так і сичать, так і сичать! С-с-с-с….
- Добре, добре… Так ось ще скільки дівчат хороших (в залі)
- А як же! Є! Чи ти не знаєш, що вони тобі подібні? Від крамниці до пивниці…
- От же бісова баба! І ці їй не догодили! То вже з цих вибирай, що в господарстві (чи вказується ще якесь село) працюють. Вони і полі, і на фермі, і на коморі. Рук не покладають!
- Знаю я їх, знаю… Як поїдуть на ярмарку, то поки всі плітки не позбирають, додому не вернуться, а що вже про роботу, то й забути варто! Не підходять вони мені!
- Тьху на тебе, бабо! Та вже звідки сватать тобі, я не знаю! Ти скажи вже сама, яка то ти хочеш, щоб тобі невістка була?
- А така, як я! І за молоду в роботі справиться, і слухняна, і сором’язлива, та хлопці за мною табунами ходили! І тебе приперло на моє нещастя!
- Та що ти кажеш, бабо? Та хлопці тебе десятою дорогою обминали! Та ти хропла день при дні до обіду, та тебе ніхто ніколи на полі не бачив, блудниця! А скажи-но мені, а чого то наш Грицько схожий не на мене, а на Омелька з сусідньої вулиці? І чого то він раніше народився, ніж пощитаали, га?
- Ах, старе-то ти насіння, чорне твоє піднебіння, проклята твоя печінка, чи ти давно коцюби не пробував? (нападає з коцюбою на діда)
- Ой, Палазю, не сварися, я більше не буду. Не гоже нам на старості літ сваритися. Давай помиримося.
- Давай помиримося. (обнімаються)
Співають разом:
- Ой, не биймося, і не лаймося,
Ой, ходімо додому, та й порадьмося!
Ой, ходімо додому, та й порадьмося!

За матеріалами С. Савчук


Додати коментар

Захисний код
Оновити