Перепис населення

Автор:

Жили собі, були собі дід та баба. Ото вечорами дід тютюн товче, а баба безкінечні серіали про любов дивиться по телевізору. Але одного разу баба з телевізора ось що почула:

- Діду, діду! А старе та глухе, ти чуєш, чи ти не чуєш? Нас переписувати будуть! Он що в новинах Алла Мазур сказала!

- Сама ти глуха, як пень! Я ще вчора в газеті читав, що усіх перепишуть. До ноги.

- Де? Коло якої ноги?

- Хто?

- Та газета ж!

- Та не коло ноги вона! Кажу ж тобі – скурив я її! Ото вже луб"я старе!

- Ну, ти, стариган, передав куті меду. Скурив? Так там же була, ота, як її, важна інформація…  А тепер що? Як тепер будемо жить і без інформації? Хоч вовком вий посеред хати. Туди її в ковіньку. Добре, діду, що хоч телевізор скурити не можна.

- Ага, бо здуріла би без тої любові!

- Якої такої любові? Де в тебе тая любов?

- Та не в мене, а твоєму, тому, си-и-риалі. 

- То там хоч любов ота сир-а-льна, гріє, а тут в хаті холодно, треба піч розтопити, боки хоч нагрію. Діду, дай сірники. Дрова підпалю. Без вогню любов не нагріє.

- Нема сірників.

- Як це так – нема! А де?

- Так скурив же! А чи ти не чула?

- Сірники?

- А чим, по-твоєму, я люльку запалював, га?

-  Ну, то як такий розумний, що й сірника в хаті нема, то їдь на базар та купляй сірники!

Автор:

Хоч як дід не пихтів, хоч як дід не кректав, але таки мусив бабу послухати і поїхати на базар по ті сірники. А на порозі бабі й каже:

- Піду я, бабо, на базар. А ти ж дивися, як прийдуть переписувати населення, то гляди нічого не переплутай, а все так кажи, як у тій прокуреній газеті.

- А як там писалося? Я по чім знаю?

- Ото як будуть питати тебе, де дід, то скажеш, що пішов на базар, як запитають тебе, де бичок, то скажеш, що продали, як запитають, скільки років мені, то скажеш – 70, а коли запитать, скілько-то в нас дітей, то скажеш -10. Тільки ж дивися, нічого не наплутай. Все так кажи, як у тій газеті писалося.

Автор:

Пішов дід. Як тільки старий у двері, так і переписувачі в хату. Не забарилися.

- Доброго дня, бабусю!

- Що ви каете?

- Та ж кажу – доброго вам дня! ( кожного разу повторно голосніше промовляти, бо баба глуха)

-А-а-а… Здорові були!

- А де ваш дід?

- Що ви каете?

- Питаю, де ваш дід?

- А-а-а-а… Продала на базарі!

- Що ви таке, бабо, кажете?

- Що кажу, те й пиши!

- А де ж ваш бичок?

- Що ви каете?

- Кажу – де ваш бичок?

- А-а-а… На базар пішов!

- Що ви, бабо, таке мелете?

- А що мелю, те й пиши!

- А скільки ж у вас дітей?

- Що ви каете?

- Питаю, скільки у вас дітей?

- Та не кричи, не глуха! Та 70,70!

- О-о-о… (до глядачів) все! Звільняюся! Ця баба з розуму зведе!В мене вже криша їде!

- Що ви каете?

- Кажу, що в мене криша їде!

- Що ви каете?

- Криша їде!

- Чия? Куди ї-де?

- Криша?  То дідові скажіть, він вам кришу поправить. Молотком де вдарить, а де дрюком підіпре!

- Ні-і, не треба, не дай Боже, іще такого діда, як оце ви, переслухати, вуха не витримають! (тікає зі сцени)

- То не страшно, поправимо, у мене старшенький на вухогорлоноса вчиться, поможе-е…

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.

Веселий урок - ось тут: клікніть лівою!