Лікаря викликали?

— Лікаря викликали?
— Добрий день, лікарю, проходьте, будь-ласка.
— Де хворий?

— Я…
— Ой, як добре!
— Що-о?
— Прикмета! Якщо перший хворий чоловік — це на щастя!
— Так я ваш перший…
— Ага! Я така рада!
— Я також…
— Так. На що скаржитесь?
— Щось мене в боку болить. В правому, ось тут.
— Серце.
— Серце ж зліва!
— Що? Так-так… Ми проходили. Серце з того боку, де годинник… Температуру міряли?
— Температури нема.
— Як нема? Що — нуль?
— Чому? Тридцять шість і шість!
— Ось! Вище нуля. Підвищена!
— А я завжди думав, що нормальна.
— Що ви з лікарем сперечаєтесь?.. І потім, якщо все в нормі, навіщо викликали?
— То в боці ж болить.
— В боці… Погано. Можливо, вас хтось укусив?
— Хто?!
— А клопів у вас нема? У нас на старій квартирі були, так, знаєте…
— Нікого у мене немає! І потім — болить же всередині…
— Всередині? Цікаво, що у вас там є.
— Можливо, ви мене послухаєте?
— Звичайно. Я вас уважно слухаю.
— Ні, я маю на увазі фонендоскоп. Знаєте, така штука, з трубочками?
— З трубочками? А! Звичайно, це ми проходили! Он він, в сумці…Давайте …Ой! Стукає щось… Тук-тук, тук-тук… Як цікаво! Чарівно!..
— Чарівно чи не чарівно, але в боці болить.
— Болить — це погано… Що ж у нас там болить?
— Можливо, печінка?
— А що, а цілком можливо!
— Та, кажуть, при печінці білки очей жовтіють…
— Так? Даваймо, покажіть очі…О-о-о! Так у вас вони не те що жовті, прямо коричневі вже! Типова жовтуха!
— Лікарю, у мене з дитинства очі карі…
— Значить, жовтуха вроджена!
— Ні, лікарю, все-таки я думаю, що не печінка…
— Ну, не хочете — не треба… я хотіла якнайкраще. А якщо не печінка, тоді що? В принципі, можливо було б припустити, що у вас приступ апендициту!
— Лікарю, я боюсь, що…
— Не треба боятися, виріжемо під наркозом!.. Раз — і все! Ми проходили!
— Я боюсь, що це — не те. Справа в тому, що апендицит у мене вже вирізали.
— Так? Давайте, відкрийте рот!..
— А-а…
— Ширше!
— А-а-а-а!!!
— Ви що, знущаєтесь! Де ж вирізали, коли я їх бачу?
— Кого?!
— Апендицит!
— Лікарю, ви нічого не плутаєте?
— З чим?
— Ну, з гландами?
— Гланди? А де ж тоді апендицит?
— Він нижче, звідси не видно.
— Ну ладно… До речі, давайте виріжемо гланди!
— Навіщо?! У мене не гланди болять — у мене в боці болить.
— В боці, в боці… Цей ваш бік мене вже дістав. Що у вас там?
— Ви не думаєте, що там — локальний запальний процес?
— Чому не думаю?.. А як це?
— Його можна знайти аналітичним шляхом…
— На що ви натякаєте? Кажіть прямо — я ж лікар!
— Я маю на увазі аналізи. Знаєте, кров, шлунковий сік…
— Всі соки корисні! Це ми точно проходили, а не як-небудь.
— Молодці… Пишіть направлення на аналізи. Писати вмієте?
— Хворий, а ще жартувати надумали!.. Напишемо!..
— Так. Тепер, напевно, мені потрібно притримуватися дієти. Нічого жирного, гострого, солоного…
— Чому це? Я кільку люблю!
— Та ні… Це ви мені дієту призначаєте.
— А-а. А я кільку люблю — жах як люблю! До зарізу!
— Не треба мене різати! Ви бюлетень не забудьте. Вмієте заповнювати?
— Хворий, а смішечки вам, Що-що, а бюлетень вміємо!..
— Оце молодець. Пишіть діагноз.
— Так? А який?
— А ви різні знаєте?
— Навіщо різні? ГРЗ!
— Ну, то його і пишіть… Записали? Все. Дякую…
— Значить, я піду?
— Звичайно. У вас же ще, напевно, багато викликів?
— Жах, ячк багато!!
— І всім ви повинні допомогти… Так… Ну, дай вам Бог!
— Знову ви зі своїми жартами, хворий. Бога ж нема!
— Ви це проходили?
— Та вже як-небудь!
— Ну тоді точно. Видно, таки з вами Бога нема…

Джерело