Ріпка

Автор. Посадив на городі дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Настала холодна осінь, а ріпка проситься:

- Ой, дідусю білобровий,
Занеси мене в комору.

Автор.Став дід ріпку із землі тягти. Тягне-потягне, витягти не може.

Покликав він на поміч бабусю.

Дід: – Ей, бабусю, не сиди.
Ріпку вирвати допоможи.
Автор.Тягнуть-потягнуть, витягти не можуть.

Кличе бабуся свою онучку.

Баба:- Внученько, рідненька,
Допоможи нам з ріпкою справитись, серденько.
Тягнуть знову, а ріпка міцно в землі сидить.

Автор. Кличе внучка свою. собачку Жучку:

Внучка:- Жучко, де ти, приєднайся.
Ріпку вирвати постараймося!
І знову витягнуть не можуть.

Автор.Кличе Жучка Кицю:

Жучка:- Кицю люба, веселенька.
Злазь зі припічка тепленького.
Рукавички одягли.
Ріпку вирвати поможи.

Автор.Тягнуть руками, спираються ногами, промучалися весь день, а ріпка сидить, як пень.

Киця. Що ж, прийдеться кликати мишку Сіроманку, нашу вихованку.

З’являється Мишка.

Мишка: Щоб справитись з ріпкою скоренько
Давайте зробимо вправи гарненько
Будемо гантелі піднімати
Та м’язи міцні качати.
Раз і два і,
Вліво, вправо
Вийде діло в нас на славу.
Ще раз разом усі.
Стали, потягнули!
Витягли ріпку!

Джерело


Додати коментар

Захисний код
Оновити