Анекдоти

Вчителька:

 - Вовочка, чому ти знову спізнився?

 Вовочка:

- Hу, Марь Іванівна, ну ви ж самі говорили, що вчитись ніколи не пізно!

....................

Вчителька:

 - Вовочка, назви яких-небудь два займенники.

 - Хто, я?

 - Молодець, Вовочка.

 ...................

 Міліціонер зупиняє машину, а за кермом виявляється його колишня вчителька.

 Міліціонер:

 - Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діставайте ручку й папір і пишіть 100 разів: “Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожного руху!”

 .....................

Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:

 - Чому в Америці була зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні - нічого?

 - Ну як тобі пояснити? - завагався вчитель-поліглот. - Американці - вони тупі. І тому там можна щось придумати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!

 .....................

Вчитель запитує:

 - Що означає вираження: "Вона почервоніла до коренів волосся..."?

 Учень:

 - Це означає, що вона пофарбувалася.

............
— Мамо, сусідський хлопчик мене побив!
— Треба було дати йому здачі.
— Та я дав йому здачі ще перед тим.
...............

Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
 — Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…

...................

— Чому риби німі?
 — Спробували б ви, дядьку, порозмовляти під водою!

..................
— Сашко, чому в тебе один черевик чорний, а другий — коричневий? — запитав учитель у хлопчика. Ану біжи додому перевзуйся!
 — Та я вже повертався додому, тільки там теж один чорний, а другий коричневий черевик.

..................
Першокласницю, яка прийшла зі школи, питають
— Марічко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька сказала, що назад обертатися не можна.
...................
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь, кепкуючи з неї, говорить:
— Катрусю, скажи «риба».
— Окунь, — відповіла вона.

...............
— Тату, коли я виросту, то буду полярником.
— Добре, синку.
— Я вже зараз хочу готуватись до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.

................
— Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? — розсердилася мати, заглянувши в буфет. Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
— Мамусю, ти ж вчила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
................

Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. Це залежить від кота.

................

— То не ваш хлопчик закопує в пісок мою сумочку?
— Ні, моєї сестри. Мій — он той, що набирає води вашим капелюшком.

.....................
Маленька дівчинка (після іспиту з музики).
— Мамо, екзаменатор, певно, дуже набожний.
— Чому ти так гадаєш?
— Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: «Боже мій!».

......................
— Що нагадує тобі Апеннінський півострів?
— Гумовий чобіт.
— Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?
— Бо Італія з усіх боків оточена водою!
....................

На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку!
....................

Одного разу, повернувшись з роботи, електрик побачив, що у сина забинтована рука.
— Що сталося? Ти чимось поранив себе?
— Ні. Я впіймав бджолу, а вона з одного кінця була не ізольована.

.....................

Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому.
.....................

Дівчинка, граючись з їжачком, сумно каже:
— Погано бути їжачком.
— Чому?
— Ніхто тебе не погладить.

..................

Олег з татом прийшли до ательє.
— Як вашому хлопцеві шити штани? — запитав кравець.
Не встиг тато слова вимовити, як Олежик вигукнув:
— Без ремінця!

......................

Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати.

.....................
— Що це ти в’яжеш, Софійко?
— Шкарпетки для братика.
— А чому такі великі?
— Бо мама каже, що я дуже повільно в’яжу: коли я їх закінчу, то братик виросте.
....................

— Чому в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п’ятірки.
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.

.....................

— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
 — У Львові

— Дивно, як це нам пощастило зустрітися?

......................
— Дядечку, чому у тебе ніс червоний?
— Це, хлопче, від багатьох ударів долі.
— Ого! І всі влучали тобі точнісінько в ніс?
.....................

— Ігорку! Невже ти навчив нашого папугу лаятися?
— Ні, мамусю. Я тільки сказав йому, чого не слід говорити.
......................

— Знаєш що, доню, сходи на вулицю, пограйся, а як заскучаєш за мною, то приходь додому, я пригощу тебе тортом.
— Мамо, а я вже скучила за тобою!
....................

Малий Петрик хоче спати. Батько сідає край ліжка.
— Я розповім тобі казочку, щоб ти швидше заснув.
— Добре, тату.
Через деякий час з сусідньої кімнати чути голос матері:
— Спить?
На порозі з’являється в нічній сорочці Петрик і каже:
— Авжеж, мамо, наш тато, нарешті, заснув.
......................

— Сьогодні водій автобуса дивився на мене так, ніби я їхав без квитка.
— А ти що?
— Дивився на нього так, ніби мав квиток.
.................

— Тату, що ти хотів би одержати від мене на день народження?
— Нічого, доню, нічого.
— Чому, тату?
 — Бо не маю гроші

..............
На уроці історії учитель запитав.
— Скажи, Юрчику, що таке монархія?
— Це такий устрій, де править король.
— А як помре король?
— Королева.
— А як королева помре?
— Валет.

...............
Повернувся Олекса з молочного магазину:
— Мамусю, продавщиця сьогодні не долила сметани.
— Звідки ти знаєш?
— Бо я сьогодні не міг язиком дістати до сметани в банці.
................

Учитель. З якого боку знаходиться серце?
Учень. Всім відомо, що з внутрішнього!
................

— Як зберегти м’ясо тварини свіжим? — запитує учитель.
— Чому ви завжди розповідаєте страшні історії, коли стрижете мене?
 — Бо тоді у тебе так гарно піднімається волосся, що стригти — одне задоволення!

................

— Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?!
................

— Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою двадцять три.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня!
................

Маленький Юрчик, вкладаючись спати, повідомляє:
— Матусю, аби швидше заснути, я завжди лічу до ста.
— Не вигадуй, Юрасю, ти ж не вмієш до ста лічити!
 — Я ж, матусю, постійно засинаю раніше.

.................
— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом!
..................

Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди.
...................

Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив.
...................

— Що з тобою, хлопче, чому плачеш?
— Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамваю…
...................

— Ніколи, Костику, не тягайся за їжею через увесь стіл, якщо щось знадобиться. Хіба в тебе нема язика?
— Є, але руки довші.
...................

Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, це була не подруга. Просто хтось помилився номером.
..................

— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички.
.................

— Пам’ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється.
.................

Івасик впав з ліжка, і на лобі з’явилася ґуля. Катруся, жаліючи брата і намагаючись якось допомогти йому, каже:
— Давай я ту ґулю молотком назад заб’ю!
.................

Батько розповідає:
— Коли я був маленький, то ніколи не брехав.
— Цікаво, тату, коли саме ти почав?
.................

— Не ходи сьогодні, синку, на озеро, адже у тебе животик болить.
— Не хвилюйся, мамо, я плаватиму на спині.
..................

— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п’ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше.

.................
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
.................

Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти!
.................

— Звідки йдеш?
— З річки.
— Що там робив?
— Лящів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— А звідки знаєш, що ловив лящів?
..................

— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні!
...................

Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п’яний дядько ліз цілуватися до тигра.
...................

— Миколо, що ти робив учора ввечері?
— Дивився футбол по телевізору.
— А хто грав?
— Бразильці з французами.
— І хто ж виграв?
— Наші!
...................

— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!
...................

— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я, мамо, стирати пил з усієї земної кулі…
...................

— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?
...................

Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя.
...................

Мати привела до педіатра трирічного малюка:
— Син проковтнув ґудзика від мого пальта. Як ви вважаєте, що б його дістати, потрібна буде операція?
— Невже ви не маєте змоги придбати собі іншого ґудзика? — здивувався лікар.
...................

Вкладаючи сина спати, мама похвалила:
— Бачиш, дитятко, сьогодні я не зробила тобі жодного зауваження.
— Молодець, мамо! Завжди будь такою гарною!
...................

Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамусю! — втішила її донька. — Ти ж не одна: інші матері також одержали двійки!
...................

— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.
..................

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.
..................

Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…
..................

Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
..................

Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох – п’яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев’яти!
.................

— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
................

— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.
Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:
— Тепер уже видно: повний баняк солі!
................

— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…
...............

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.
...............

— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!
— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.
................

— Мамо, — каже дев’ятирічна дівчинка, — ти пам’ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Так, — відповідає мати. — А що?
— Моє покоління щойно її розбило.
...............

— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке?
...............

— Не брудни скатертину, Юрасику! Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю.
 

................
Чотирирічного Івасика мама попросила доглянути молоко, яке стояло на кухонній плиті. А він вибіг надвір і почав гратися з котиком.
— Івасику, молоко збіжить!
— Не збіжить. Я двері закрив на ключ.
...............

— Мамо, купи мені яблучка.
— Уже пізно, доню, яблучка вже сплять.
— Це маленькі сплять а великі ще ні.
.............

Батько лягає спати й каже:
— Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити.
— Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене.
............

— Юрасику, я тебе кличу, кличу, а ти не відгукуєшся. Що з тебе буде, коли ти виростеш? — докоряє мати.
— Офіціант. — відповідає той.
.............

Хлопчик прищемив собі пальця дверима і зарепетував з болю.
Мати хотіла перев’язати палець, але дідусь сказав:
— Візьми, внуче, пальця в рота і прикуси!
— Хіба це йому поможе? — запитала мати.
 — Допоможе. Від крику.

..............

— Ромчику, сьогодні учителька знову скаржилася на тебе!
— Як же так?! Сьогодні я зовсім у школі не був!
..............

Сім’я збирається до кінотеатру. Мати довго чепуриться перед дзеркалом. Нарешті, маленький синок не витримує:
— Мамо, не фарбуйся. Там все одно світло вимикають!
...............

— Хлопче, ти чому не працюєш?
— Я ще малий.
— А чому на тобі такі короткі штани?
— Бо це ж не мої, а батькові.
...............

— От якби-то екзамени та складати на Місяці.
— А чому?
— Бо там всі предмети в шість разів легші.
...............

Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.
..............

У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2500 р. до н. е.».
— Що б це могло означати?!
— Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.
..............

— Де вперше одержав перемогу Богдан Хмельницький?
— На дев’яносто першій сторінці.
..............

Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.
...............

Катруся на уроці розповідала на пам’ять вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до учительки, чекаючи, що вона підкаже… Потім спитала:
— Що, ви теж забули?
.............

— Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Яку саме, синку?
— Двоє запізнювалися до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так втікали від нього, що встигли на поїзд.

..........
Маленький хлопчик приніс додому черепаху.
— Навіщо вона тобі? — запитує схвильована мати.
— Хочу перевірити, чи правда, що вона живе двісті років.
...........

— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.
............

Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.
.............

— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.
.............

Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:
— Хто знає, що це означає?
У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:
— Нічия!
............

— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.
.............

— Як тебе звати, хлопчику?
— А так, як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.
.............

— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.
.............

Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:
— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.
.............

Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:
— Володя, ти не змерз?
— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.
..............

— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
.............

— Тату, як я з’явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?
...............

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень без вагань:
— Коли собака прив’язаний.
..............

— Як, на твою думку, — питає учителька, — слово «штани» — це однина чи множина?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
.............

— Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю,— сказав Петрик.
.............

Учитель. Вода рухає турбіну. Турбіна виробляє електроенергію. Енергія дає нам світло. Коли ще завдяки воді ми одержуємо світло?
Учень. Після того, як помиємо вікна.
...............

— Вчора я упав з тридцятиметрової драбини!
— І залишився живий (здивування)?!
— Але ж я зірвався з першого щабля.
............

— Ми підемо в кіно, якщо ти пообіцяєш не задавати мені весь час запитань.
— А чому?
.............

Дідусь хоче спати, а малий Олежик не дає. Дідусь просить:
— Олежику, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.
— Добре, дідусю! Я почекаю, поки ти заснеш!
..................

На кущах смородини достигають ягоди.
— Чи можна їх їсти? — запитує Олег.
— А ти зірви, — радить старший брат Тарас. — Якщо тітка, яка сидить на лаві, закричить, значить, вже можна їсти.
...............

— Юрчику, чому ти не даєш санок братові? — запитує мама.
— Як не даю? Завжди, коли з’їжджаю санками з гори, даю йому витягати їх нагору.
...............

До молочного магазину зайшов хлопчик і просить половину глечика сметани. Продавщиця налила сметани і каже:
— З тебе чотири гривні.
— У мене, тітонько, грошей немає…
— А де ти їх подів?
— Поклав на дно глечика.
...............

— Скажи, Петрику, скільки маємо частин світу?
— Дві, Ірино Богданівно!
— Ану, назви.
— Цей світ і той світ.
..............

Учитель запитує учнів:
— Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
— Доки достигли яблука! — почулося з останньої парти.
..............

— Ти чому так довго спиш? — запитує батько сина. — Сусідський хлопчик вранці десять гривень знайшов під парканом.
— Але ж той, хто загубив гроші, встав ще раніше!
..............

— У нас такий розумний пес: щодня приносить газети, які ми передплачуємо.
— А у нас ще розумніший: носить і ті, які ми не передплачуємо.
.............

На подвір’я залетів футбольний м’яч. Якась тітка схопила його і почала кричати:
— Чий це м’яч?
— А вікно розбилось? — запитав Сашко.
— Ні.
— Тоді мій!
..............

— Віталику, пригости мене, будь ласка, шоколадом.
— Пригостив би, але, на жаль, у мене грошей немає!
— А я тобі позичу.
...............

Мати дала дитині хліб з маслом. Хлопчик їсть і плаче.
— Чому ти плачеш? Я ж тобі дала великий шматок хліба.
— Тому й плачу, що він стає дедалі меншим.
.............

Учитель. Степане, скажи одне речення.
Учень. Собака голосно гавкає у дворі.
Учитель. А коротше?
Учень. Гав!
..............

— Ви чого такі збуджені? — суворо питає мати, — Мабуть, знову на ліфті каталися?
— Ні, — відповідає Олежик, — це хлопці каталися, а ми просто стояли поруч.
..............

Скажи, Толику, скільки мама заплатила за три кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні?
— Не знаю! Моя мама завжди торгується.
................
Два школярі. Один говорить:
- Вже не знаю, чи вірити нашому вчителю математики… Учора він сказав, що 6+4=10, а сьогодні, що 7+3 теж =10…

................
Учитель:
- А тепер я доведу вам теорему Піфагора.
Ледар із задньої парти:
- А чи коштує? Ми віримо вам на слово.
..................
- Якщо в тебе є долар і твоя мати дасть тобі долар, скільки в тебе буде грошей?
- Один долар, міс.
- Так ти просто не знаєш арифметики
- Це ви не знаєте моєї матері, міс.
..................
- Скажи, якщо один плюс один буде два, а два плюс два буде чотири, скільки буде чотири плюс чотири?
- Це несправедливо, міс. Ви завжди відповідаєте на легкі питання, а мені дістаються найважчі.
.................
Вчителька пояснює дітям ділення. Написала на дошці “2:2″ і запитує:
- Діти, хто знає, що це означає?
- Нічия! – підскакує з першої парти Женя.

 ................

 


Додати коментар

Захисний код
Оновити