Ремінь

На сцені магазин одягу. Вдалині стоять вішалки з одягом. Біля вішалок стоїть чоловік. Дістає мобільний телефон, набирає номер...

Чоловік:                                                                            

- Алло, Катя? Так, люба, це я… Де? В магазині. У якому? В магазині одягу… А ти мені скажи, наш Вітька сьогодні уроки повчив?

Так? Та ти що! Справді? Вивчив? Усі? Ну не може бути… (похмурніє). А ти і щоденник сьогодні його перевіряла? Уважно? Всі листки перегортала? А за минулий тиждень? На поведінку увагу звертала? Незадовільна, так? Ні, нічого? про поведінку нічого? Зразкова, кажеш? А одиниці? Нема одиниці? То хоч двійка є? Що, теж нема? Ну не вірю… І окуляри одягала, кажеш?! Жах… Вітька не захворів? Ти температуру міряла? Нормальна? (похмурніє ще більше) Здоровий... То добре, що здоровий. Гаразд!!.. (З радістю в голосі) А в своїй кімнаті він сьогодні наводив порядок? Уже прибрав? Ну-у… Блін... А… (З надією в голосі) Взуття, як завжди, біля порогу розкидане? Ні-і? А шапка, шапка де? І що, і поїв навіть сьогодні нормально?? Чорт .... (Розсерджений махає рукою) Чого-чого? Не перепитуй! Та все нормально... Ну кажу тобі, все нормально. Та нема проблем. Ні, не брешу. Та ось… У магазині. Проходив, дивлюся, ремені шкіряні. Дешеві.... Святковий розпродаж.... Думав узять, гляди, згодиться… Ех… Ну, іншим разом… (Махає рукою і виходить з магазину)