Свято ввічливості в школі

Привітання принцеси Здрастуй і принца Будь Ласка.
«Здрастуйте!» — мовлю за звичаєм.
«Доброго дня!» — кожному зичу я.
«Доброго дня!» — людям бажаю.

«Доброго дня!» — гостей вітаю.
І посміхаються у відповідь люди!
Добрі слова ж бо для кожного любі!
Сійся-родися Ніжне «Будь ласка»,
Вдячне «Спасибі»,
«Вибач» тремтливе —
Слово у серці,
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку», Світлої днини» —
Щедро даруй ти Людям, дитино.
Шукай краси, — Добра шукай!
Вони є все, Вони є всюди...
«Будь ласка», «Спасибі» і «Будьте здорові» —
Слова необхідні й корисні у мові.
Приємно їх чути і в школі, і вдома,
Від мами, від вчителя й просто знайомих.
Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,
Даруйте сміливіше радісний настрій.
І кожен свій день, як завжди, починайте
Зі слів «Добрий ранок», «Вітаю!», «Здрастуй».

Ведучий. Шановні друзі! Ми отримали листа від принца Будь Ласка. Він залишив нам карту країни Доброти та Ввічливості. Чи бажаєте ви помандру¬вати до цієї країни? Що ж пише принц?
«Любі діти! Шлях до моєї країни буде нелегким. Його можна подолати тільки підтримуючи один одного. Сподіваюся, ви зможете одержати ключ від країни Доброти та Ввічливості, складаючи його із частинок, які отримаєте на кожній зупинці».
Отже, у путь.

Звучить фонограма із записом перестуку коліс.

Діти виконують пісню «Ми в подорож рушаємо».

Ми в подорож рушаємо
По рідній нам землі.
Веселі в нас сусіди —
Дбайливі вчителі.
Приспів:
Тра-та-та, тра-та-та,
Навкруги така краса:
Квіти, луки, трави,
Ліси, річки, стожари.
Розцвітай, моя країно,
Рідна серцю Україно.
Нам сонечко сміється,
Ми їдемо вперед.
Нам щиро живеться —
Зупинимось на мить.
Ведучий. Перша наша зупинка — «Пізнайко».
Якими ми уявляємо вихованих хлопчиків і дівчаток?
Побажання.
Хлопчики — дівчаткам.
• Чесно кажучи, на ввічливу, охайну, добру дівчинку і подивитись при¬ємно! Такі дівчатка трішки схожі на казкових принцес.
• Ввічливі дівчатка дуже делікатно розмовляють: не кричать, не спере¬чаються, не вимовляють грубих слів.
• Ввічлива, добра дівчинка — справжня господиня в домі: вона помиє посуд і під-логу, допоможе бабусі почистити картоплю, напоїть молоком кошенятко.
• І звичайно, кожен по-справжньому ввічливий хлопчик з радістю гото¬вий дружи-ти з такою дівчинкою.
• Дівчатка, будьте принцесами!

Дівчатка — хлопчикам.
• Гарному хлопчикові хочеться бути схожим на казкового лицаря або принца. Він завжди ввічливий з усіма дівчатками.
• Ввічливий хлопчик обов'язково поступиться місцем дівчинці або жінці в трамваї або в автобусі.
• Ввічливий хлопчик обов'язково допоможе дівчинці зняти пальто, по¬дасть кімнатні капці мамі й бабусі, допоможе їм у домашніх справах.
• Хлопчики, будьте лицарями!

Звучить вальс. Хлопчики запрошують дівчаток.

Ведучий. Наступна зупинка — «Місто Вихованих людей».
0, та тут вже хтось побував до нас. Він переплутав усі правила життя ввічливих людей. Діти, допоможімо мешканцям міста виправити помилки.
• Проходити на своє місце у кінотеатрі треба спиною до тих, хто сидить.
• Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.
• Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.
• Виховані діти обгортку від цукерки викидають на тротуар.
• Усі діти переходять вулицю на червоне світло світлофора.
• Дівчатка витирають руки об сукню.

Діти виправляють помилки, отримують частину ключа.

Ведучий. Третя зупинка — «Місто Чемності».
Але хто нас тут зустрічає!
Катруся. Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка!
Тільки не знаю, чому це на мене так сердяться в школі?
Та я ж не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо.
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала — така в мене звичка, —
Що в Галі як мишачий хвостик косичка,
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевики на човники схожі,
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі,
Що в зошиті Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднючими пише руками.
Я ж правду кажу їм... І що тут такого?
Та я не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі, невідомо!
Та й не винна я, шо не вони, а я-я-я найкраща в світі!

Дідусь. Дівчинко! А ти впевнена, що правду кажеш? Катруся. Я завжди правду кажу. У мене цієї правди стільки набралось... Хочете, й вам розповім?
У сусіда серед саду
Падав дощик з лимонаду
І надворі стало сухо...
У сусідки вчора з печі
Раптом азбука упала,
З'їла м'ясо, з'їла сало,
А тим часом до вечері
Два ведмеді — шусть у двері!
У ставку пірнала качка
Та й втонула, неборачка.
Правда, правда! Так і сталось!
Сто пожежних тут зібралось,
Воду решетом носили,
Наловили риби силу!

Дідусь. Що ти кажеш? В'януть вуха!
Катруся. Хто не вірить — хай не слуха!
Та як мені можна не вірити?
Я ж найрозумніша, найкрасивіша,
найправ-дивіша дівчинка в усьому світі!

Вбігають дівчатка.

1-ша дівчинка. Катрусю, пішли, поженемо гусей до річки!
Катруся. Ще спіткнуся, я боюся!
Пожену гусей на річку —
Замочу свою спідничку.
А вона ж у мене найновіша!
2-га дівчинка. То пішли хоч до кринички,
Принесем мерщій водички!
Катруся. Доки воду донесу —
Загублю свою красу.
1-ша дівчинка. Що ж, прощавай!
Коли так, то вибачай!
Нехороша в тебе вдача:
Чепурна ти, та ледача.
2-га дівчинка. Недарма про тебе слава,
Що пишаєшся, як пава.
Та один у пави хист —
Розпускати вміє хвіст.

Дівчатка біжать геть.

Катруся (ображено).
І чого я їм не люба?
І чого напали всі?
Ну й нехай я буду пава:
Тільки б гарна та яскрава!
Щоб як я розкину пір'я,
Аж горіло все подвір'я.
Учень. Не хвались, нехай тебе інші похвалять. А похвалити людину можна за гарні справи. Всім добре відомо, що гостре словечко коле сердечко. Ми тебе візьмемо з собою, якщо ти скажеш, що зрозуміла свою помилку і попро¬сиш у дівчаток пробачення.

Ведучий. Зупинка «Прислів'я. Скринька народної мудрості».
Добре слово людини — що дощ в посуху.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Лагідне слово і залізні двері відчиняє.
Слово — ключ, яким відкривають серця.
Добре слово дім будує, а зле — руйнує.
Тепле слово і в мороз зігріває.
Слово інколи пече дужче за вогонь.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Діти виконують пісню "Доброта"

Добрим бути — зовсім це не просто.
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від віку,
Добрим треба бути нам довіку.
Приспів:
Тільки треба, треба добрим буть
І в біді про друга не забуть.
І закрутиться земля скоріш,
Якщо будем ти і я добріш.

Добрим бути — зовсім це не просто,
Не залежить доброта від зросту.
Доброта нещира не буває,
Нагород вона не вимагає.
Приспів.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє,
Якщо доброта як сонце світить,
То радіють і дорослі, й діти.
Приспів.
Ведучий. Отже, мандруємо далі. Наступна зупинка — «Ввічливі поради».
Будьте обережні, адже трапляються випадки, коли під час мандрівки можна зустріти й розбійників.
Шапокляк. А це що за малюки? Куди це ви зібралися?
Ведучий. Ми їдемо до країни Ввічливості і Доброти.
Шапокляк. Та що ви? Навіщо це вам потрібно? Ось залишайтесь зі мною.
(Діти відмовляються.) Ну добре, тоді я вам дам деякі поради, якими можна скористатись у країні Ввічливості і Доброти.
Ніколи не мийте руки, шию, вуха, обличчя. Адже вони знову стануть брудними.
Навіщо марно витрачати свій час.
Стригтись теж не обов'язково, бо як постарієш — голова облисіє.
Вранці зовсім необов'язково зав'язувати шнурки на черевиках, банти на кісках, бо вони протягом дня можуть і порозв'язуватися.
Ведучий. Діти, чи подобаються вам такі поради? Хіба можна ними скористатися?
Шапокляк. А як вам ось такі:
• якщо товариш запросив тебе на день народження, залиш подарунок удома — він тобі й самому згодиться, ні з ким у гостях не розмовляй, тільки вибирай, що сма-чніше, та їж;
• дівчатам треба завжди ставити підніжки, показувати язика, лупцювати їх;
• якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він побачив, що ти не засмучений.
Ведучий. Ці поради справді хуліганські. Нам з тобою не по дорозі. Ми знаємо інші правила.
Не поспішай першим сісти за стіл.
Не розмовляй під час їжі.
Не перебивай того, хто говорить.
Не показуй пальцем на інших.
Зніми шапку, коли заходиш у приміщення.
Поступайся місцем людям похилого віку.
Вибачся, якщо ти когось ненароком штовхнув.
Шапокляк. Добре, я зрозуміла свої помилки. Ви й справді хороші діти. Я не буду вас бі-льше затримувати.
Ведучий. Гадаю, саме час нам відпочити.
Нумо друзі, дружно разом
Потанцюймо.
Та для початку, та для порядку
Зробимо дружно ми фіззарядку.
Руки на плечі ми дружно кладемо,
Вправо гойднемось і вліво також.
Ніби на хвилях нас море гойдає,
Вітром холодним нас обдуває.

Вправа «Хвилі».

Ведучий. Зупинка «Помагаймо».

Зустріч з Вітьком (інсценізація вірша А.Костецького «Домашній твір»).

Автор. Вітько бідак страждає так,
Аж дриґає ногами.
Він за столом,
Він пише твір
«Я помагаю мамі».
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно.
Але нічого — хоч умри! —
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама. Вітюнь, будь ласка,
В магазин
Сходи за сірниками.
Син. Ідея.
Автор. Вигукнув синок,
А мамі:
Син. Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу —
Роблю важкі уроки.
Автор. І мама вийшла.
А Вітько
Швиденько пише в зошиті:
Син. Я в магазин завжди ходжу,
Коли мене попросять.
Автор. Хвилин за десять мама знов
З'являється у дверях.
Мама. Вітюнь, картопельки почисть,
А я зварю вечерю.
Син. Сама начисть. Я твір пишу.
Я зайнятий! Сама вари картоплю.
Автор. Виходить мама,
А синок
Писати знов сідає.
Син. Я мамі сам варю обід,
Вечерю та сніданок.
Автор. Радіє син.
Син. Не твір, а люкс!
Автор. І геть не думає про те,
Що він радіє марно.
А поміж вас таких немає?
Хлопчик. Ми своїй матусі завжди помагаємо.
Щастя і добра зичимо їй.
Усміхнемось вранці,
Доброго дня і здоров'я побажаємо.
Дівчинка. Усміхнемось сонечку: «Здрастуй, золоте».
Усміхнемось квіточці —
Хай вона цвіте.
Усміхнемось дощику:
Лийся мов з відра.
Друзям усміхнемося,
Зичимо добра.
Принцеса. А ви знаєте ціну посмішки?
Вона нічого не коштує, а багато дає, триває мить, а в пам'яті залишаєть¬ся на все життя.
Принц. Лагідно усміхніться, адже від усмішки йде до всіх тепло.

Діти виконують пісню «Улыбка».

Ведучий. А зараз ми перевіримо, чи можете ви визначити ввічливі вчинки.
Коли вчинок ввічливий, діти плескають у долоні.

Прибери мерщій в кімнаті,
Й чистий, вмитий за сніданком
Привітайся до матусі:
Рідна, з добрим ранком!
У дівчаток гарні кіски,
Але надто вже малі.
А щоб більші виростали,
Ми їх тягнем до землі.
Без запрошення йди в гості,
Не вітайся там ні з ким.
І нізащо слів «будь ласка»
І «пробачте» не кажи!
Потім радісним, привітним
Поспішай до трав, до квітів.
А щоб день пройшов не марно —
З усіма поводься гарно.
Не вмивайтеся ніколи
І не мийте навіть рук.
Не потрібне це заняття
І не варте стількох мук.

Ведучий. Подивіться, ви повністю склали ключ до країни Доброти і Ввічли¬вості. Ви здолали всі перешкоди і пройшли складний, нелегкий шлях. Тепер ви — мешканці цієї країни. Це значить, що всі ви отримаєте звання ввічли¬вих, вихованих, добрих, грамотних.

Діти виконують пісню «Всім рідним — спасибі».


Дівчатка та хлоп'ятка,
Давайте разом з вами
Спасибі скажемо бабусі,
Спасибі скажем мамі.
За пісню колискову,
За лагідну розмову,
За пампушки, варення
Спасибі скажем їм.
Приспів:
Вам, всім, всім,
Рідним, дорогим.
Всім, всім, всім
Спасибі скажем їм.

Дівчатка та хлоп'ятка,
Давайте разом з вами
Спасибі скажем дідові,
Спасибі скажем татові.
За прогулянки до річки,
За ролики й машинки,
За ласощі й смішинки
Спасибі скажем їм.


Діти виконують пісню «Немає України без калини».

Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов'я.
А ми — народ, зернина від зернини,
В біді і щасті ми одна сім'я.
Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння — перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.
Без рушників немає України,
Як без любові і життя нема.
Душа без України — мов руїна,
Порожня й мертва, холодно-німа.
Немає України без вербиці,
Без сивого Славутича-Дніпра.
Нап'юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра.