Наш хліб - святий...

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, учнів логічне мислення; виховувати пошану до хліба, до людей, які над ним працюють.

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски жита та пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, квіти – маки та волошки, калина.
Звучить музика. Дівчатка, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.

Дівч. Гостей дорогих стрічаєм
Круглим пишним короваєм.
З рушником берем таріль,
Коровай кладем і сіль.

Хлопч.  
Шанобливо хліб підносимІ вклонившись, щиро просим:
Любий гостю наш, приймай
Хліб гостинний – коровай.
(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

    Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,
Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.
    Мама зранку подає молочка поживного,
І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.
    Хліб – багатство найцінніше з тих часів,
Коли навчились його виробляти.
Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,
Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,
Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

Вчитель: Діти, сьогодні наша зала перетворилась на прекрасну світлицю. До нас завітали гості. Ви так гарно вбрані. Чому? Бо ми українці.  Україна – це наша земля, рідний край, наша країна із своєю історією,обрядами, традиціями та звичаями, чарівною піснею і мудрими людьми, мальовничою природою. Сьогодні ми зібрались тут, щоб вшанувати його величність – хліб.

6.Ми живемо в Україні,
Де в степу із краю в край
На добро усій країні
Визріває урожай.
Де пшениця достигає
Колосиста, золота,
Де, неначе море, грають
І шумлять густі жита.

(Пісня «Ой посію жита много»)

Вчитель: Діти, а чи знаєте ви, як виник хліб? А початок хліба – маленька зернина. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

7.  Є відкриття, яких не вкриє мла,
Нехай минуть віки, тисячоліття,
А жінка та, що вперше хліб спекла,
Залишиться безсмертною у світі.

8. І хоч згубилось в плині літ ім’я,
І пам’ятника жінці тій немає,
А я її такою уявляю:
Вона, як мати, як сестра моя.

9. Із добрими, ласкавими руками,
Як всі жінки у нашому селі,
Що творять хліб, щоденно творять хліб,
І все життя їм пахне колосками.

(Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)
Хлібчик.
Відгадайте, діти, хто я такий?
Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі.
Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим? Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.
2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.
3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.
4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.
5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.
6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.
7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.
8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!
(виходять Паляничка і Бублик)

Сценка «Бублик і паляниця»
Бублик житній паляниці говорив хвастливо:
- Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива
Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,
У малечі викликаю усмішку щасливу.
І сказала хвастунові паляниця свіжа:
- Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.
Я до кожної родини йду щодня до хати.
Ти, як гість, у дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.

А ми принесли вам цікаві загадки. Спробуйте їх відгадати.
Вчитель: Ну що ж раз в нас є хліб на столі, то може й заспіваємо?
Пісня «Як діждемо літечка»

10. Щодня до нас приходить гість –
Рум’яний, теплий, свіжий,
І називається він хліб,
Він наша перша їжа.
Звичайно, перша, головна.
Як сонце і повітря,
Хлібина ніжна і смачна
Пшенична або житня.

11. Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні –
Рогалик, торт, батон, пиріг,
І паска, й паляниця.
Ще бакалійник і калач,
Перепічка і піца,
І завиванець, і рогач,
Галушка, коржик, пляцок,
І колобок, і легуміна,
І мандрик, і пампушки,
Книші, лангоші, пиріжки,
Сухарики і хрусти.

12. За 5-6 тисяч літ до нас
Вже пахло в світі хлібом.
І перший в світі хлібодар
Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів
Хліб на столі – це свято;
Скажіть, святіше щось за хліб
Чи будемо ми мати?

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток. На весіллі молодих стрічали хлібом-сіллю. На Великдень у красному куті виставляли високі паски.

Та не завжди хліб був таким смачним та буденним.

13. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль помирали люди, а й від голоду.

        Солдатський хліб – черствий сухар
        І в казанку незмінна каша.
        Ми винесли страшний тягар,
        Така вже, видно, доля наша.

        Тоді збагнули ми, що хліб,
        Здобутий боєм роти,
        Ми проміняти не змогли б
        На всі житейськії щедроти.


14.А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Від голоду помирали і дорослі, і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, як саме життя.

        У полі висохли криниці,
        Ніхто не сіяв, не орав.
        Голодний рік мов чорна птиця
        Над краєм змореним літав.

Вчитель: Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.  Завтра, 22 листопада, День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня, в пам'ять про померлих від голоду, люди запалюють свічки. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання.


15.     Зростає колос золотий,
        Налитий сонцем й небом,
        Щоб ми вклонилися йому
        І багатіли хлібом.
        І кожен день, і кожну мить
        Дай, Боже, хліб насущний,
        Щоб ми могли у мирі жить,
        Щоб не були бездушні.
        Молись до хліба, не кидай,
        Хай хліб спасінням буде.
        Бо не черствіє хліб святий,
        Черствіють тільки люди.

(Танок дівчат з віночками та рушниками)

Вчитель: Доки батьки  у полі, сільські діти,зібравшись у гурти, бавились у цікаві ігри. Давайте і ми пограємо у гру.
Гра «Зав’яжи снопок»
Діти діляться на дві команди. За сигналом «Один-два-три почали!» діти біжать по черзі, приносять колоски і віддають дівчатам – капітанам команд. Капітани з колосків складають снопок, потім перев’язують його стрічкою. Виграє та команда, капітан якої першим підніме снопок.
Вчитель: Поки діти грали, з ними траплялися різні кумедні історії та вони складали веселинки.  Давайте послухаємо декілька.

Сценка «Хліб і торт»
Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.
Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.
Хліб. Зате – я потрібніший.
Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!
Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

«Звідки береться хліб?»
Запитав у Зіни Гліб:
    А звідкіль береться хліб?
Розвела руками Зіна:
    Звідкіля ж? Із магазину!

Вчитель: Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями зерна, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

16. Не кидайсь хлібом, він святий –
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
Не грайся хлібом, то ж бо гріх!
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.

17. Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.


Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! На закінчення свята ми хочемо пригостити вас хлібом у вигляді сушки, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежав, мов сонце, свіжий хліб.

(Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд », діти пригощають гостей бубликами)