Ведучий: Увага! Увага! Увага! Розпочинаємо лінійку присвячену Чорнобилю. "Чорнобиль не має минулого часу".
Ведуча: Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?
Чи ти діточок невинних звичаю не вчила?
Молилася...
Ведучий:
26 квітня 1986 року...
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. У 2011 році годинник життя відраховує 25 років Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.
Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин?
Як тяжко, як тужно моєму народу болить.
Ведуча: 26 квітня 25 років тому о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я, наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що не йшли з-під контролю.
Ведуча: Жилось легковажно, жилось безбережно,
Та вибух дістав нас - пожежа!
Сади очманіло квітуть, бентежно,
А в дзвонах вітрів - пожежа!
Ведучий: Із бідою невідворотною
Знов приходить Чорнобиля день,
Тільки б пам'ять не стала короткою,
Час з тремтінням вперед іде,
Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,
Входять в душі, серця людей.
(Дзвонять дзвони)
Ведуча: Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...
Ведучий: Вертались в Україну журавлі,
Уже й перелетіли Чорне море,
Старого місця на старій земної
Поміж боліт уже шукають зором
Ведуча: Україно моя, що з тобою, скажи?
Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.
У гаю соловей дзвінко так не співа.
І в Дніпрі чом тече каламутна вода?
Ведучий:
Україно моя, що з тобою, скажи?
Білим цвітом шумлять сиротливо сади.
Дощ кислотний марнить в полі квіти живі,
І зневірені люди молять Бога в душі,
Україно моя, що з тобою, скажи?
Ведуча: Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжко.
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
Ведучий: І попелом розкрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра Запал тиша...
Пісня "На Чорнобиль журавлі летіли" Сл. Д.Павличка, муз. О.Білаша
Ведуча: Вік не той і година не та.
Я одна тут, немов сирота.
Мої сестри, брати і діти -
Всі рожеві пахучі квіти,
І смоляночки і промашки,
Повні меду суцвіття наші
Потоптали, переорали...
Як просились ми, як кричали...
Ведучий: Нам поле люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.
І не забути! - Доки світ і люди,
Синів землі, що відвели вогонь.
Ведуча: Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було вгамовано. На 5 голину ранку пожежа за допомогою прибулих пожежників було ліквідовано. Станцію врятували. 28 героїв затулили її собою. Шестеро загинуло, але увійшли у безсмертя.
Ведучий: Герої Чорнобиля вже відомі всьому світові. Багато з них навіки стали на свої нові пости і стоять у бронзі, граніті, сталі. Загальна кількість людей, які померли згодом, офіційно не повідомлялася. На сьогоднішній день - це понад 450 загиблих.
(Хвилина мовчання)
Ведуча: Драма в Чорнобилі сколихнула весь світ. Але це ще далеко не все. Працюючий на повну потужність третій блок Чорнобильської АЕС може вийти з ладу в "любу хвилину", а опорні конструкції четвертого вже похороненого готові рухнути в будь-який час. Так що загрожує катастрофа, набагато страшніша ніж та, що сталася 26 квітня 1986р. Вихід з цієї ситуації один. Потрібно знову будувати саркофаги не тільки над зірваним реактором.
Це спонукало жителів Поділля і Полісся задуматися над тим, що їх чекає внаслідок розбудови Хмельницької та Ровенської АЕС.
Ведучий: Мовчати не маємо права. Думаймо і про майбутні покоління. Не будемо тими, про кого ще великий Кобзар сказав: "А братія мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята... Нехай, каже, І може так і треба". Пора опам'ятатись. І зберегти хоч, те, що залишилось живим ще на землі.
Ведуча: Щоб не жахало людство це виття,
Що атома приборкать сили згубні,
Із нами всі народи волелюбні
Стають на варті миру і життя.
Щоб океанів ядерний прибій
Не хлюпнув, не збив землі з орбіти,
Між зорями, щоб вічно голубіти
Землі - планеті нашій голубій.
Ведучий: Чорнобильська аварія - перший дзвінок у XXI століття. Нехай у цей день, День Національної скорботи, тяжкі дзвони Чорно біли відгукнуться в думах кожного з нас співчуттям і милосердям.
(Виходять 2 ведучих з свічками, читають молитву)
(Дзвонять дзвони)
Ведуча: Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров'я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім'я, а в імені - любов
Передавалися від роду і до роду.
Ведучий: Просимо Боже, не тільки за себе ми –
Просим ще більше за них:
Вільного світу і цвіту яскравого
Для молодих поколінь.
Убережи їх від злого й лукавого,
Дай кращу долю!
Ведуча: І лишилась вірності присяга
Батьківщині! Матері! Народу!
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись -
Вола Чорнобильська пересторога:
Людство! Зупинись!