Виступ класного керівника на випускному вечорі

От і підходять до завершення 7 років нашого спільного класного життя. Наче зовсім не давно я зустріла збентежених 5-класників. І подумала, що я буду з такими малими дітьми робити, бо напередодні попрощалась з дорослими 11-класниками….

Але закрутило, завертіло, день за днем, справа за справою… Ви дорослішали, ставали самостійнішими. Вірною ознакою вашої дорослості були не підлиті в кабінеті вазони…. 
 А сьогодні ви вирушаєте у самостійне життя. І я хочу, щоб ви зрозуміли, що воно не таке вже й просте. Що найбезтурботніші ваші роки залишились позаду. Життя буде ставити перед вами багато знаків запитання, але поряд не буде мами, яка лагідно вранці промовить: «Соня, прокидайся», не буде тата, який блискавично дасть пораду з-будь якої проблеми, не буде вчителів, які наполягатимуть: «Діти, вчіться». А на питання: «Чи можна перездати контрольну роботу», на вас здивовано подивляться, про що це ти? Ніхто вам не назначить консультацію з самого рання, турбуючи про рівень знань. Ви повинні будете все вирішувати самостійно…. Таке воно доросле життя! 
Пригадується випадок із життя одного відомого скрипаля. Він виступав з концертом. І раптом струна його скрипки обірвалась. Він не розгубився, а просто закінчив мелодію на трьох струнах.. Життя змушує нас закінчувати мелодію і на трьох струнах, коли одна виходить з ладу. Знайдіть себе і будьте собою. Пам’ятайте, що на землі нема такої другої людини, як ви. Нехай вам щастить!

Джерело