Пригоди Різдвяної ночі. Весела Маланка

Дівчина: Добрий день, дорогі друзі! От і прийшли Різдвяні свята.
Хор співає різдвяний хорал Й.-С. Баха, твори Д.С. Бортнянського. Дівчина бере тарілку з кутею, іде до людей, пригощає їх. Дівчата в українському одязі розносять медовий напій, кутю, пригощають. Після співу дівчина звертається до присутніх.

Дівчина: Колись давним-давно, прийшло на українську землю свято Різдва Христова, як день народження Христа, Наші дідусі та бабусі кажуть, що коли на Різдво випадає іній – буде врожай та хліб, якщо небо всіяне зірочками – врожай на бобові, а якщо заметіль – це вже бджоли багато меду принесуть... Тож нехай, друзі, наше свято принесе вам хліб і до хліба, а ще й запашного меду до смачного молока!

Хор співає ще один твір.

Дівчина: Як і багато років тому, збираються в дорогу колядники та ряджені, ви їх обов’язково пізнаєте, бо в руці вони триматимуть Віфлеємську зірочку або, як кажуть, зірочку Христову. Таку, яка вже засвітилася для нас із вами. Старі люди кажуть: пішла Коляда по льоду розсипати коляду... От і наша Коляда розсипає десь коляду та дзвіночками сповіщає людей, що Різдвяне свято вже розпочалося.

На сцені з’являються дівчина Марія та її мати Гапка.

Марія: Нема ще нікого! А я бігла, думала, що на мене вже чекають. Ох, січень січе, аж у вухах пече, а місяць світить та не гріє.
Гапка: Кого це ти чекаєш, доню, козака чубатого чи чорта лисого?..
Марія: Та хлопці ряджені обіцяли з’явитися...
Гапка: Знаю, знаю, бо сама молодою була (пританцьовує). Як була я дівкою – до мене ходили з наливкою, а як стала молодицею, то не ходять і з водицею.,. Ох, ох... (пошкандибала, повертається до доньки). Невесело в світі жити, як нема кого любити.

З-за рогу вулиці на підводі їдуть ряджені: Дід, підперезаний як баба; Козак із бубном; Меланка (вусатий хлопець із віночком на голові); Клоун у руках – коза, сніп. Шум, гам, б’ють у бубон, звучить сопілка, ряджені кричать, сміються, грають, усі разом під’їжджають до сцени.

Марія: Ось і дзвіночки колядові... По всьому світу стала новина – Діва Марія сина народила!

Колядники, які стоять на помості, починають співати колядки. Після двох колядок дівчина  піднімається на поміст, звертається до присутніх.

Дівчина: Отак із колядками, з рідною мовою повертаємось ми до золотих традицій українського Різдва. І нехай сьогодні на Різдвяному святі пролунають традиційні й знайомі усім нашим бабусям та дідусям колядки, звернуті до Великого Володаря.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливі нашій Україні!

Колядники виконують «Ой радуйся, земле». Закінчуються колядки побажаннями.

1-й колядник: А за сими словами у дзвіночки дзвоним,
У дзвіночки дзвоним та всім клоним. (Кланяються).
2-й колядник: Віншуємо щастям, здоров’ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим,
Й самі собою і з дружиною,
І з усім чадом, і з усім ладом,
Святим Божеством, Божим Рождеством!

На сходинках з’являється Рудий Панько з маскою мавпи в руках. Лунають дзвони, Рудий Панько піднімає голову.

Рудий Панько: Знов задзвонили дзвони, диво-дивовижне (слухає).

Гапка дивиться на діда і починає співати чарівну українську народну пісню. Марія несе в руках в’язку дров, побачивши діда, підходить до нього разом із матусею.

Гапка: Добридень, діду. Ви що, спати не лягали зовсім? Біс у Різдвяну ніч попутав?
Марія: А це що таке? Мавпа? Ото ж! Чи не колядувати зібрався Рудий Панько? Га? (Сміється, одягає на лице маску).
Дід: Ти хоч і чарівниця, Маріє, та я тобі ось що скажу: «Свята Варвара по світу брикала...». Тож не лізь поперед батька у пекло. Зрозуміла?
Марія: Ти не сердься, діду. А щоб я по світу не блукала, давай разом полічимо усі дрова. (Перекладає дрова, кажучи). Вдівець – молодець, вдівець – молодець, вдівець – молодець... Бачиш, діду, молодець! (Стрибає перед дідом). Молодець! Молодець! Молодець!
Дід: Ну що ж, як молодець – то бути навесні весіллю. А я гадаю, чому це вишня у хаті бруньки порозкривала та в янгольські одежі вдягнулася? Бач, яка наречена стоїть! (Звертається до Марії). Мабуть, у святковий вечір пшеничну кашу варила? Га?
-    Варила, діду, варила.
-    Медом приправляла?
-    Приправляла, діду, приправляла.
-    І на ворота лазила?
-    І на ворота лазила!
-    А що ж ти казала?
-    А от що казала: «Доле моя, доле, ходи до нас вечеряти... За одним присідом вечеря з обідом...».
Дід: Ну й розумниця, Маріє! Усе зробила, як Господь учив. Та отаку малість загубила.
Марія: Що ж ви, діду, загадками говорите?
Дід: А ти коли розумниця, сама здогадайся.
Марія: Здогадалася, діду. Та тільки я малість от-а-а-аку не загубила. Так от слухайте. Сіла я на ворота, гукнула долю на вечерю, а Ґандзя слідом пісню заспівала «Ой, я знаю, що гріх маю». Ну що, діду, нема до чого причепитися? Га, нема? (Відкушує бублик).
Дід (сердиться): А чого це ти на вулиці їси? Або ж не чула, що від Різдва до Хрещення не треба їсти надворі, бо накликати можна на горох всіляких шкідників?
Марія: Не буду, діду, не буду. Не сердься, бо сам гріх накличеш...

Чути грім, гуркіт.

Гапка: Що це було, діду?
Дід: Що було – то загуло... Бери віник, Маріє, – підмітай сміття, щоб хата була чиста.

Дівчина Марія бере віник, мете від порога до середини хати.

Дід: Де ж ти таке бачила, щоб господиня мела від порога до середини хати, га? Та що це ти там бурчиш під ніс?
Марія: Нечисту силу від порога відганяю, Шух-шух! Гуляй-гуляй, конику, по зеленому гайочку. Де наш коник походить, там жито вродить. Де наш коник не ходить, там жито не родить.
Дід: Ти, Марійко, все змішала до купи. Хто це так нечисту силу відганяє? Га?! Дай сюди! (Бере віник. Махає). Кажи разом зі мною: барвінок не вінок, а полин не віник, чух! (Повторюють разом). У нас так ведеться – хата віником мететься. Чух! Вимету разком та вивезу візком. Чух! (Робить віником коло над головою і дає ляпаса Козаку, який з’явився на порозі).
Козак: Фу-ти, ну-ти... Приїхали. (Кладе мішок). Со-лохо! (Гукає). Чому гостей не зустрічаєш? (Вибігає Солоха).
Солоха: Ой, Боже ж мій, ой Боже ж мій! Приїхав-таки на свято. А як же ти сюди на конях добрався, якщо вулицю перекрили?
Козак: Пхе... перекрили! Я ж цього не знав,.. Їду собі та й їду.., зупиняє автоінспектор і каже: «Що ж ти, Козаче, кіньми по цій вулиці їдеш, ти що знака не бачив?». А я йому кажу: «Бачив, але ж на знакові намальований один кінь, а я їду двома... та й на свято Новорічне спізнююся». А оце хто?... Усі на свято прийшли? Так багато? Люди добрі, а хто ж працювати буде?
Солоха: Свято на дворі. Хто ж у свята працює? Краще з Новим роком привітай усіх та поклонися людям до пояса.
Козак: (знімає шапку, кланяється). Зі святом вас, шановні люди, з Новим роком! Із Різдвом Христовим
Всім добра, хто хазяйнує,
нехай щастя вас шанує,
Нехай дітки люблять дуже,
З Новим роком, любий друже! (Дістає з мішка горілку, хоче пити, Солоха відбирає).
Солоха: О, починається... Книжки треба читати, а не горілку ковтати...
Козак: (обнімає Солоху). Отож, свій хист я зберіг, бо не читав ніколи книг. (Цілує).
Солоха: О бо! На людях! Бісова твоя душа!.. Чим зухвалишся? Краще думай, як гостей будемо зустрічати, з Новим роком поздоровляти?!
Козак (зморщився, б’є себе по. лобі): Так, так! Наказ твій приймаю уклінно і виконую неодмінно.
Солоха: Лоб не морщи, не ляскай по ньому дарма, нащо стукати в дім, де нікого нема? (Каже глядачам).
Козак: Придумав. Ялинка є., дивись яка гарна... людей багато, ще буде більше, то ж гості будуть приїжджати, а ми усі разом їх зустрічати! Отаке!
Солоха (дуже ласкаво): То ж може, мій Козаче, даси трохи грошей без здачі?
Козак: Ой, Солохо (обнімає), ти їх кожен день тягаєш, то чому ж на свято питаєш?
Солоха (дуже швидко). Цур, цур, на тебе, Козаче! Що це усе значить? (Руки у боки).
Козак (усміхається): То ж переверни діжку та відкрий свою книжку, Усюди поховала, їх там навалом... Іди за мною слідом, я тобі покажу.
Солоха: Я йти за тобою слідом не бажаю, бо жде тебе пекло замість раю.
Козак: Ой ти царю, царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сього дому господарю,
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії ненці Україні!
Дай боже хазяїну день добрий,
А нам поріг довгий – на всю лопату,
Такий, з твою хату!
Дід: Одне нечисте вимели, друге з’явилося!
Козак: Що кажете, Діду?
Дід: Та, кажу: день добрий сьогодні, ой, добрий, а ніч Різдвяна яка!

Козак бере на сходинках маску, одягає її.

Козак (у масці мавпи):
Коляд, коляд, колядниця
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, діду, п’ятака.
Одчиняйте скриню та давайте гривню,
Одчиняйте сундучка та давайте дукача.
Дід: О! Поки сам зібрався, біс у відьму закохався!
Козак (продовжує колядку):
Коляда, коляда, дайте, дядьку, пирога,
Як не дасте пирога, візьму вола за рога
Та виведу за поріг, та виломлю правий ріг.
У ріг буду трубити, волом буду робити,
Хвостом буду поганяти та на гречку орати.
Добрий день, господарю!
Дід: Добрий, добрий Козаче! А кутя буде?
Козак (у масці): Буде, буде, господарю. (Дає тарілку з кутею, дід підіймає тарілку обома руками над головою).
Дід: Боже, щоб ячмінь був остистий та колосистий. Заходь до хати. Разом будемо віншувати!

Козак знімає маску, кланяється низько.

Козак: З цими святами Різдвяними віншую вас, чесних величних господарів. Усім добром, усім добром, що собі в Господа бажаєте та думку на що маєте... Допоможи вам, Господи, ці свята добре відсвяткувати, а других у радості, веселості діждати. Солохо, клич усіх козаків до двору...

Виконується танець козаків. Після танцю Дід підходить до столу, бере свічку, запалює її. Обходить із нею стіл, бере папір, запалює його від свічки, кладе у миску і каже.

Дід: Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не ідеш – то не йди і на жито-пшеницю, всяку пашницю.

Усі присутні повторюють за Дідом. Дід набирає у ложку куті, закриває очі й каже.

Дід: Аби пшениця не полягла. (Їсть кутю, потім пригощає усіх, задуває свічку).
Козак: А чи зв’язали господарі стіл й лавки вірьовками?
Дід: Зв’язали, зв’язали, щоб коні не розбігались із вигону і не пропадали в лісі. А чи підперезав Козак хлопців?
Козак: Підперезав, Діду, щоб не розбігалися по дворах і не пропадали у хатах. (Свистить).

Колядники кидають пшеничні зерна на Гапку, Марію, на людей, примовляючи.

Колядники: Сійся, родися, жито-пшениця! Жито-пшениця, всяка пашниця, просо до стелі, льон до коліна, щоб у вас, хрещених, (звертаються до Гапки) голівка не боліла...
Дід: Чуєш, Гапко, усе як у давнину. Кидай скоріш хлопцям у мішок долари чи бони, рублі чи купони, все що маєш…
Гапка (сердиться). Чого кричиш? Голосний як дзвін, а дурний як довбня... (Хлопці сміються).
Козак: От і заробив, Діду! А чого це ти підперезаний?
Солоха: Розсипався б Дід, якби Баба його, як сніп, не підперезала.., (Гапка підходить до Меланки).
Гапка: А ти хто така, чи такий? Щось не впізнаю.,. Чи то дівка, чи то хлопець?
Меланка (граючи):
Я – де-ви-ця! Гарна, як птиця.
Як свіже сіно в лиху годину!
Як тихе літо... (різко робить крок до Гапки)
Кидай в торбину! (Гапка лякається, відскакує! Усі сміються).
Гапка: Та чорти б тебе побрали! От злякав! А як же звуть тебе... тихе літо?
Меланка: М-ме-ланка!
Гапка: А що це ти мекаєш, пані Меланко, чорна як галка, та синя як курячий пуп? (Усі сміються).
Меланка: Стара ще й дика, а насміхається над пикою.
Дід: Вона не тільки стара, а й глуха, як пень, та тільки усе бачить, усе чує. Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги.
Марія: Досить, Діду... Розійшовсь, язик уже поза вухами теліпається. (Козак підходить до Марії).
Козак: Ходімо з нами, Маріє, будемо колядувати, пісні співати (обнімає).
Марія: Я ж тебе просила, Козаче, щоб ти нікому не казав, що я засватана...
Козак: А я й нікому не казав, тільки у куми спитав, а чи вона знає про це? А більше ніхто не знає.
Меланка: Це точно, Маріє! Ніхто не знає, тільки кума Мокрина та уся родина, тільки сич та сова, та людей півсела...

Усі сміються, Козак підходить до Меланки.

Козак: Де це ти, Меланко, такий ніс дістала ? Дивіться, Діду, ну і ніс, для Пасхи ріс, а ти на Різдво носиш...
Меланка (кланяється): Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь...
Гапка: Та йдіть уже до людей, а то в Різдво посваритесь...

Усі кланяються Гапці.

Козак: Бодай на вас добра година.
Марія: Та грошей торбина...
Дід: Бувай здорова як, верба, гожа як вода.
Клоун: Весела, як весна.

Усі (разом): Багата, як земля (посипають пшеницею, ідуть до людей).

Фонограма. Звучать «Троїсті музики». Колядники починають танцювати, водити Козу. Козак, Меланка, Клоун, Дід, Марія заходять у натовп.

Меланка: Скільки в лісі пеньків, щоб у вас було стільки синків.
Козак: Нехай у господині буде повно в скрині. (Дає колосся пшениці).
Марія: Грамоті вчиться – завжди пригодиться. (Підходить до хлопця). Бо книга вчить, як на світі жить. (Дарує книгу).
Дід (до хлопця): Шануй учителя, як родителя, бо хто знання має, той мур зламає.
Клоун: Якщо любиш – то женись (підходить до дівчини та хлопця), а не любиш – відступись! (Дарує листівку, на якій зображено весілля).
Дід: Пішли, хлопці, гадати на перехрестя! (Вигукує). Нагадаймо дітворі – сотні півтори!
Козак: Скільки буде в стелі дощок,
Нагадаймо стільки доньок!
(Ряджені б’ють у бубон, ідуть до перехрестя,співаючи).    
Ой, на дворі метелиці в’ються,
Ой, на дворі колядники товчуться,
Не пускайте, люди, їх до хати,
Будуть на вулиці колядки співати...
(Ряджені збирають навколо себе людей).
Дід: Лягай, козаче, слухай дорогу... (Козак прикладає вухо до підлоги).
Усі (разом): Ну, що там чуєш?
Козак: Тихіше! О! Чую! Чую: їде, їде підвода!
Усі (разом): Буде господині повна скриня.
Марія: А ну як? (слухає). Не чую! А ну, хлопче, (бере з глядачів), послухай зі мною, може щось почуємо разом? (Слухають). Чуєш чи ні? (Хлопець відповідає, ряджені запрошують до гри усіх бажаючих).
Дід: Меланко, а тепер неси сніп! От молодиця гарна, нехай спробує щастя! Витягуй зубами колосся, та повне тягни (показує, як витягувати колосся). Ну-мо ще раз! Буде повно в хаті у новому році.
Марія: А ти, хлопче, спробуй щастя, витягни повне колосся, щоб у новому році гарно жилося.
Козак (співає): А ти, дівчино-рибчино!
Дівчино-рибчино, серденько моє,
Якби ж ми з тобою жили обоє.
Жили б ми з тобою, вік вікували,
Горенька й нуждоньки в світі б не знали.
Тягни скоріш колосся, щоб щастя здалося!

Дівчина витягує зі снопа колосся. Усі коментують дію.

Меланка: А я по руці гадаю, щастя накликаю!
Кому любу й милу, кому мотовило.
Підходьте до мене, Горпино й Семене!
(Бере руку дівчини, дивиться в очі).
Устоньки гожі, мов тії рожі,
Якщо полюбиш – біль заворожиш...
(Підходить до хлопця, бере його руку).
Бач, як місяць світить, він усе помітить...
Ота дівчина видненька, може бути твоєю миленькою...
Козак: Ой, хлопці чорняві та дівчата кучеряві, та невже ж у вечір Різдвяний усі разом щедрівок не заспіваємо?
Дівчина: Можемо й заспівати! Зараз я почну співати, а ви разом промовляти: щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я... Домовилися ?
Усі (разом): Домовилися! (Співають щедрівки).

На дорозі – Гапка. Вона тягне віз, на якому мішок, якісь іграшки тощо.

Гапка: Діду, Діду, допоможи! (Козак біжить до Гапки, підіймає мішок разом із возом).
Гапка: Ой, Господи, борони... Свят, свят! Звідки це такий гарний Козак? (Оглядає Козака). Невже до Марійки залицяється? Га? Приймай, дочко, «Василя» та «Меланку». (Дає хліб). Поклади на стіл, покрий один другим, під них – мідну монету, усе це опережи вінком часнику. Зрозуміла?
Марія: Зрозуміло, мамо, я ще й віночком укрию. (Кладе на стіл одну хлібину, вкриває другою, кладе мідну монету, покриває усе це віночком).
Гапка: Під Новий рік Меланку з’їмо, а від Василя тільки окраєць відріжемо та віддамо худобі. Засушений шматок Василя зберігай до того дня, коли син уперше в поле вийде сіяти. Отоді ж із хлібом і долю щасливу подаруєш...
Дід (одягає маску мавпи): Давай, стара, цілуватися... День святий настав, то й поцілунок святий буде... (Гапка повертається до Діда. Верещить, тікає, бо злякалася мавпи. Дід сміється).
Дід: Ну чого, стара, верещиш, як порося? Я цілуватися запрошую, а ти тікаєш...
Козак: Ой, ніч яка, Різдвяна! Зоряна така – тож рік новий урожайний буде... і на пшеницю, і на дівицю. (Цілує Марійку).
Марія: А зараз, Діду, розкажіть небилицю про дівчину білолицю.
Дід: Розкажу, тільки ходімо сядемо на сходи. І розкажу... Так от: у Різдвяну ніч, коли біс зігнав людей і роздав їм гріхи, з’явилася в білому вбранні красива дівчина. Спочатку одна, потім друга, третя, четверта... багато дівчат, і всі вони були білолиці, в блакитному, як у ангелів, вбранні, а руки – мов крила, а в руках осикові гілки тримали.
Гапка: А чому осикові?
Дід: Тому що на осиковій гілці біс повісився... Так от – у руках вони тримали осикові гілки, які господарям хазяїнам, щоб ті їх над входом до хліва чи сараю повісили – вони усю нечесть відганяють. І от одного разу... під Різдво відкрилося зоряне небо, люди задивилися на нього і стали просити усе, що завгодно, і на Різдвяну Землю спустилися білолиці дівчата з гілками...

Музика. На сцені – дівчата у блакитній одежі. Виконують танець із гілками. Наприкінці танцю одна з дівчат виносить скляну чашу, покриває її червоною тканиною, а зверху кладе васильки... Дівчата зникають.

Козак: Погляньте, дівчат нема, а чаша зосталася, пішли подивимося, що там? (Ідуть до хати).
Марія (знімає червону тканину, бере васильки): О! Та тут вода, Діду...
Дід: Вода, моя чарівнице, вода, та не проста, а свячена... Кидай у неї мідні гроші, клади коралове намисто і вмивайся. Будеш усе життя чарівницею ходити, хлопців за собою водити, як наша Ґандзя.

Козак виймає з кишені гроші, кидає у чашу, знімає з дівчини намисто, кладе у воду. Дівчина вмивається свяченою водою, втирається червоною хустиною.

Солоха: Ти розкажи, Діду, яка з тобою історія трапилася, коли ти молодий був. Нехай молодята посміються, якщи на душі весело, чому не посміятися?
Дід (чеше потилицю): Було, діти, було, біс, як кажуть, і мене попутав... Любив я одну молодицю, а була вона удовиця. Так от, якось зібрався, принарядився  і до неї...

Виконується сюжетний танок «Удовицю я любив», який переходить у хореографічну композицію «Ніч перед Різдвом»: Дівчина чекає хлопця, в Різдвяну ніч у неї побачення, але хлопець запізнюється, дівчина шукає його, виглядає, але хлопця немає. Дівчина сумує. З'являються дівчата-колядниці з мішком. Серед них Циганка, Солоха, Відьма, Скоморох, Рицар. Вони побачили дівчину, тихенько підходять до неї, звуть колядувати, але вона відмовляється.
Звучить весела музика, з'являються хлопці ряджені – Лікар, Дід, Меланка, хлопець із вусами, на голові – вінок зі стрічками, Козак, Скоморох, Коза. Козак несе за спиною великий мішок, йому допомагає Лікар, ставить його на підлогу. Хлопці кидають сніжками в дівчат, тягнуть до себе мішок, дівчата не віддають, підставляють Рицарю підніжку, він падає.
Хлопці залицяються до дівчат. Козаку сподобалась Галя, він вихваляється перед нею, грає на дудочці, свистить. Усі танцюють. Козак з Галею у колі.
Скоморох свистить хлопцям, і під веселу музику всі йдуть. Залишаються дівчата і Козак. Козак розв’язує мішок, і з нього вискакує чорт...
Дівчата лякаються й тікають.

Біс (підскакує до мікрофона. Роздивляється, звертається до мікрофона): А де ж твої ріжки, бісику? (Підіймає два пальці над мікрофоном, роздивляється, дує в нього, той пищить). Нічого собі, верещить. Он бач, Місяць на небі... (Перескакує з місця на місце, говорить пошепки). Треба зробити так: був – та не стало, – корова язиком злизала, зрозумів? Чого мовчиш? (Кричить у мікрофон). Зрозумів, бісова твоя душа? (Мікрофон пищить). Отож!

Вискакує другий Чорт із бубликом у руках.

2-й Чорт: Ти чому кричиш, Бісику, всіх грішників полякаєш. Чужих уже за своїх прийняв? То ж не з нашого болота, Біс!
1-й Чорт: Та ось від голоду вже живіт до спини притягло, що свої, що чужі, усі на одне лице!
2-й Чорт: Наїжся біди, напийся води, і будеш ситий, а коли не хочеш, коли нема що їсти, нема що пити, то там, де люди, можна заробити. Бач їх скільки Різдво святкує.
1-й Чорт (вдивляється у натовп): Гм, там публіка – сім душ на пів-бублика.
2-й Чорт: На, Бісику, мій заробіток (дає бублик).
1-й Чорт (їсть бублик): Хоч із корита та досита (роздивляється). Чудний який бублик, кругом об'їси, а всередині нема нічого. От би зараз калача.
2-й Чорт: Нагодують калачем, та й у спину рогачем... З'їж бублик, може в когось калач заберемо.

Свист, біля чортів падає мітла. Вони розбігаються в різні боки.

2-й Чорт: Хазяйка прилетіла, Хапко, кінчай їсти... (Вибігає відьма).
Відьма (нюхає повітря): Ах ви, бісові діти! Поховалися? (Бігає за чортами, ті пищать, скавчать, верещать. Відьма б’є їх мітлою). Ось вам, ось вам! Різдво святкуєте, бублички їсте, а де кандидати в пекло? Бач, розгулялися, бісові діти! Хапати усіх, хто святкує! (Чорти, перебиваючи один одного):
1-й Чорт: Молодший зам старшого зама, молодшого співробітника пекла!
2-й Чорт: Старший зам помічника молодшого зама помічника старшого співробітника пекла!
1-й Чорт: Старший куди відправлять його перший, другий, третій зам!
2-й Чорт: Молодший помічник старшого куди відправлять!
Відьма: Усім, усім, усім! Чортам та чортикам! Гайда на землю ловити грішні душі. Подати сюди кола пекла. (З різних боків вилітають кола пекла, їх дев'ять. Чорти і Відьма ловлять кола, роблять із них пекло).
Відьма: Хапко, слухай мене уважно. Ти пам'ятаєш, як ми торік на Різдво полювали?
1-й Чорт: Па’ятаю, Ваша вельможність, пам’ятаю.
Відьма: Гляди ж мені... А ти, Ненажеро, дивись, як Хапко робить і собі хапай, так щоб ні один не вир¬вався. Зараз ми вас (потирає руки), еге-ей! Є бажаючі у пекло? Нема? Ми вам зараз покажемо! Хапко, іди до мене (шепоче на вухо).
Хапко (стрибає): Так, Ваша вельможність, ага, Ваша вельможність, зроблю, Ваша вельможність. (Приносить сітку).
Відьма (регоче): Держи, Ненажеро, Хапко, хапай. Зараз ми їх, як рибку у сітку: один, два, три. (Розгойдують сітку і кидають у натовп).
2-й Чорт: Тікають, не хочуть до пекла. Як би їх сюди затягнуть... Га?

На сцені з'являється парубок, співає.

Парубок: Ніч така місячна, зоряна, ясная, видно хоч голки збирай...
Хапко: Перший кандидат у пекло... Пішли на зустріч.

Чорти сіткою вкривають парубка. Сміються, стрибають навколо нього. Парубок дивиться на чортів із сітки і говорить.

Парубок: Умовили, буду третім... Наливай!

Чорти сміються. Відьма підходить до хлопця. Він починає кричати. Чорти розбігаються, закривають вуха, а коли парубок замовкає, питають.

Хапко: Чого це ти розкричався?
Парубок: Заберіть мою жінку, а то похмелитися не дасть. (Чорти сміються).
Відьма: Здався ти мені такий, чортяко!
2-й чорт: Бач, скільки зібралося людей із усіх волостей, а в пекло ніхто не хоче... А ти один розумненький, ходімо, от сюди. (Ставить його в перше коло).

Хапко сідає перед ним, показує горілку і лізе в друге коло пекла.
Ненажера знімає сітку і п'яний парубок лізе за пляшкою у пекло.

Відьма: Лізь, лізь, красеню, далі, далі. (Хлопець протирає очі).
Парубок: Бачу, що є, (протягує руки за горілкою) хочу взяти, а її немає... Що ж це таке? (Співає). Місяць на небі, зіроньки сяють. Видно, хоч голки збирай...
Хапко: Ось вона, ось.., Іди, іди сюди, до мене, так, так ось вона, ось. (Переходить у 3, 4, 5 коло... Парубок повзе за горілкою у пекло).
Відьма: Десь було помело та й загуло. (Шукає). Ось воно. (Підштовхує парубка). Скоріш, не зривай план відлову. (Парубок верещить).
Ненажера: Ще трохи, ну ще трохи... (Допомагає парубкові дістатися у 9 коло).
Відьма: Стояти, струнко! (Чорти стають поруч із парубком). Посвячується в почесні грішники раб Божий, як звуть тебе миленький?
Парубок (схлипує): Фе-федя. (Відьма одягає на голову парубка корону у вигляді пляшки горілки).
Відьма: Посвячується в почесні грішники раб Божий Фе-фе-федюня! Давай, Хапко, таксі Фе-дю-ні! (Хапко приносить велику металеву бочку).
Хапко: Карета з пекла, готова! Прошу, Фе-дю-ня... (Чорти допомагають хлопцеві сісти в бочку і разом із Відьмою тягнуть у пекло, усі 9 кругів одягають на голову федюні. Звучить пісня «Ой, я знаю, що гріх маю»,. її співають Відьма, чорти та Федюня. Побачили Діда з мішком та ряджених, тікають разом із Фе-дюнею).
Дід: Оце наколядувалися! (Ставить мішок на підлогу). В зимовий холод, кожний молод. От, Гапко, і ми з тобою поруч із молодятами молоділи!
Гапка: Тепер і до весілля можна готуватися, так Козаче?
Козак: Так, так, тітко. Ваша правда. Будемо з Марією разом, хоч ох, але ж удвох!
Меланка: Чиє весілля, того й музики! (Лунає музика).
Дівчина (співає): Добрий ти, Козаче, хоч води напийся, та чому ж, Козаче, досі не женився?
Дід: Дивись, Козаче, ця така, (показує па Марію), що не вступить й п'ятака!
Гапка (звертається до Марії): З добром поживеш – добро переймеш, а з лихом зійдешся, того й наберешся.
Марія: Казала Настя, як удасться. (Обнімає Козака і цілує). Кажи перед усіма, як перед Богом, дуже мене кохаєш?
Козак: Дуже, Маріє, дуже!
Марія: І мріяв про мене усе життя?
Козак: Так, Марійко, так, рідненька.
Марія: І коли до школи ходив?
Козак: І коли до школи ходив, кожен день думав. Не їв, не пив, про тебе думав.
Марія: А раніш?
Козак: І раніш, Марійко, у дитсадку – точно, а про ясла треба у матері спитати.

З’являються Дід Мороз і Снігуронька. Вони посипають житом і пшеницею усіх присутніх.

«На щастя, на здоров’я, на довгії літа! Христос із вами. Щоб ви і ми щасливі були! Дай, Боже, вам щастя!».
Дід Мороз і Снігуронька (разом):
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світом засіяла.

Піднімає Віфлеємську зірку вгору, підходить до столу.

Снігуронька: Господине, господарю, чарівний Козаче, чарівна жіночко, надійшло до нас Різдво Христове, найрадісніше свято... Нехай же воно принесе у вашу хату надію, віру, любов. Нехай разом зі Святим днем до вашої оселі й ваших душ прийде велика любов до ближнього, до України, до Істини. Христос народився! (Кланяється. Кидає пшеницю на господарів).
Дід Мороз: Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Ой, та ластівочка та не на весну,
Бо на крилах ластівочка танцюристів принесла.
Усе, що в серці своїм мали – господарям подарували.

Підіймає вгору зірку, на сцені з’являються музики. Виконується веселий танець «Вулиця».

Снігуронька: Шановні друзі, уся громадо!
З Різдвом Христовим віншую радо!
І як од віку у нас ведеться,
Кажу при цьому від усього серця:
Сію, сію, посіваю,
З Різдвом Христовим поздоровляю!

Дід Мороз: Хай наливається, колоситься жито,
Пшениця, всяка пашниця...
Хай затишно буде в селі і в місті,
Хай пошта приносить добрії вісті

Снігуронька: Щоб вам не знати біди-напасті,
В достатку жити, у мирі й щасті.

Дід Мороз: Удачі в роботі усім бажаю,
Сію, сію і посіваю!

Хор співає пісню «Задзвонили дзвони»


Додати коментар

Захисний код
Оновити