Новорічна романтика. Країна У. Танька й Володька

Танька замріяно сидить біля ялинки за столом. Підходить Володька з відром. Починає Танька.
- Ах, чуєш, Володь, ось уже й Новий рік на порозі!  
- Ага!


- Ах, Володь, а під Новий рік чогось такого хочеться… такого хочеться, ну… незвичайного,
- Ага!
- Ну… романтичного…
- Ага!
- Ну чого ти агакаєш? Краще придумай щось таке… прекрасне… щось таке неповторне. Бо в нас нічого цілий рік не було, нічого незабутнього… одні твої ті… карбюратори!
- Як то не було? Ти про акумулятори забула!
- Отож! І це все! І більше нічого пригадати!
- Ну, не правда! А про вишню забула?
- Вишню? Це яку?
- А в нашому саду. Як ти на неї залізла, аби вареників з вишнями наварити!
- І що?
- А потім з тієї вишні і звалилася!
- І де ж тут твоя романтика? Знайшов, що згадувати!
- А зате як я тебе зловив! Ти летиш… Я руки отак витяг… А ти на них – гуп!.. З усієї сили… Як та пір’їночка… Романтика!..
- Ай, твоя правда, така була романтична вечеря… Я вареники медом полила, а сусідські бджоли як той медок почули, то тебе одна злюща і вшпилила за носа…
- Тю, згадала! І де там була ота романтика?
- А як я тобі носа хустинкою перев’язала, і вузлика метеликом… Він на твоєму носі так романтично виглядав… Наче пурхав. Хіба ти забув?
- Забудеш таке… У мене на таку романтику - алергія! З дитинства!
- А в мене в дитинстві теж була алергія. На погані оцінки в моєму щоденнику.  
- Ага, Танько, а ти мені списувати не давала!
- Зате тобі вчителі красиві двійки виводили, наче лебеді… З вигнутими шиями. Наче озером пливли…. Красені… Ах, яка романтика!..
- А пам’ятаєш, коли я влітку на озері рибалив? На кладці?
- Ну! І що?
- А ти прийшла, та перечепилася і-і-і.. з кладки у воду. Прямісінько між мої поплавки поцілила! Так було романтично! Неповторно!
- І нічого ти, Володько, в романтиці не тямиш!
- Я?! Не тямлю? Я тебе заледве з русалкою не сплутав!
- Справді? Ах!..
- Уся мокра... в болоті... в жабуринні!
- Ти ще скажи – як Баба Яга!
- Ну, баба чи не баба, а Кікімора болотна! Справжня!
- Та що ти вигадуєш під Новий рік? Оце так порівняв!
- Не порівняв,  а презентую новорічні компліменти! Такі щирі, такі чисті-пречисті, як мої вимиті карбюратори.
- То краще назвав би мене Снігуркою!.. Сніжною, білою, романтичною… (одягає корону Снігурки)
- І такою холодною! Ах дрижаки беруть! І замерзнути можна. Під Новорічною ялинкою… Та, Боже ж не дай, ухопити Новорічного нежитю! Ото же романтика!..
- Дід Мороз нежитю не боїться! (одягає на голову Володьці шапку Діда Мороза).  Ах, який ти, Володько, романтичний! Неначе зі снігової казки!
- А ти, Танько, найкраща Снігурка у світі! Романтична!
- Ось бачиш, як це чудово… Як у нас усе гарно, дідусику…. Тільки от діда Мороза і Снігурку придумала я, і шапку та корону теж я. На базарі купила… Все я та я... А мені так хочеться якоїсь романтики від тебе, тільки без твоїх карбюраторів, щоб ти сам, щоб хоч раз на рік.... Зробив щось, вигадав щось, якесь новорічне диво...
- Ну, так і я теж придумав!
- Справді?
- А як же! Ондечки і відро приніс.
- Відро? Навіщо? Ти вже у відрі акумулятори носиш?   
- От і не вгадала! Відро – для нас!
- На ялинку вчепити, чи що? Романтик!..
- Ні! Ти тільки уяви – Новорічна ніч, ялинка вогнями сяє, телевізор співає, а в нашій країні У – відро! Повне!
- Повне – чого? Твоєї романтики?
- Твого святкового олів’є! Давай готувати! Повинні успіть!...

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.