Снігуронька

Слова автора: 
Прийшла красуня-зима. Заблищала блакитною кригою річка, заіскрилось білим снігом поля і ліси, а по вулиці ходив-пританцьовував рум’янощокий дід Мороз, дихаючи у шибки вікон льодовим холодним візерунком.
На лавці сидять дід та баба.
Баба:  

  Діду, щось мені холодно, біжи в ліс, дрівцят принеси, в печі затоплю, та й тобі млинців напечу.


Дід:   

Млинців? О, це я люблю, піду та принесу хмизу, поки не стемніло.(пішов)

Баба: (сидить та в’яже шкарпетки)

І де той дід? Куди запропастився? І їсти хочу, і холодно(підходить до вікна-виглядає) і вікно замерзло, і в хаті не топлено.

(заходить дід, веде за собою Снігуроньку)

Баба:

О, явився! А це з тобою хто?

Дід:

А, це був у лісі. Бачу, дівчинка по лісу, як сніжинка, літає і морозу не боїться, співає пісню іскристу та зимову разом з синицею. То запросив я її додому,буде нам за онучку!

Баба:

А як же тебе звати, внучко?

Снігуронька: Снігуронька.

Баба:

А хто в тебе мама і тато?

Снігуронька:

В мене мама - білосніжна Зима, а батько - Мороз-Морозенко!

Дід:

Знаємо-знаємо. Зима-у чарівних кришталевих шатах, а Мороз-Морозенко - це той, що за щічки дітей щіпає!

Автор:

Проходили дні за днями. А снігуронька весела,радує діда і бабу, співає їм  пісень, всю хатню роботу робить. Не потішиться нею дід та баба!

Дід:

Ой, золота ж дитина!

Баба:

Кращу внучку годі й шукати!

Автор:

А одного разу забігли в гості до діда та баби сусідські хлопці.

Парубок:

Доброго дня вам!

Дід:

Здрастуйте,здрастуйте!

Дівчинка:  

Пустіть Снігурку з нами в сніжки пограти, на санях та ковзанах покататись!

Баба:

А чи не змерзне вона?

Снігуронька:

Ні, не змерзну. Моя мама - то сніг, а тато-мороз.

Парубок:

Пустіть, пустіть! А-нумо, Снігуронько, з нами Бабу Снігову ліпити!

Дід:

І-то правда, чого ж ото під вікном сидіти тобі, внучко. Біжи на вулицю.

Автор:

Пішла Снігуронька. А як повернулась,- весела, щаслива.Посмішкою так і сяє, щічки так і горять румянцем.

Так минула зима. Побіг березень веселими струмками, а бурульки заплакали під стріхою.

Сонце золоте гралося на вікнах світлими промінцями. А Снігуронька ставала все смутніша і смутніша.

Баба:

Щось ти смутна, Снігуронько, сама не своя, а де ж твоя посмішка?

Дід:

І пісні твоєї не чути.

Снігурка: 

Ой, дідусю, бабусю, чогось мені сумно, чогось мені не весело.

Автор:

Прийшов і травень. Зазеленіла травичка, защебетали птахи, розквітла земля. Забігли в дім знову хлопці та дівчата.

Дівчинка 1:

А нумо Снігурко, з нами на вулицю, квітів назбираємо.

Дівчинка 2:

Вінків наплетемо, веснянок поспіваємо.

Парубок1 :

 Пустіть її з нами.

Парубок 2:

Пустіть, пустіть, весна-красна,все довкола радіє.

Дід:

Сходи внучко, розвієшся, повеселієш

Автор:

минув час. Дивляться дід з  бабою, що вже й сусідські діти повернулися, а Снігурки з ними нема. Коли ж хлопці та дівчата зайшли до них у хату:

Баба:

А де ж моя внучка?

Парубок 1:

Нема вашої Снігурки. Стрибали ми через  вогнище, і вона стрибнула, та й злетіла легкою хмаринкою над ним…

Дівчинка 1:

Розтанула вона, розтанула…

Парубок 2:

Але встигла мовити, що наступної зими обов’язково повернеться

Дівчинка 2:

Не журіться,  діду  й бабо, адже її батьки – Зима і Мороз-Морозенко. І вона знову до вас прийде.

Ковалі щастя в Новорічній виставі тут

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання  обов'язкове.


Вкладення:
Скачати цей файл (sniguronka.rar)Скачати файл[Снігуронька]17 Кб
загрузка...

Додати коментар

Захисний код
Оновити