Кайдашева сім'я. Сварка за сміття

Автор: раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби, змела до порога та й пішла в хату за рядюгою, щоб винести сміття на смітник. (Мелашка вийшла). Саме тоді Мотря вибігла з сіней і вгляділа коло порога сміття. Сміття було підметене аж під Мотрину призьбу. 

Мотря: — Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки! 
(Мотря вхопила деркача та й розкидала сміття попід Лавріновою призьбою. Мелашка вийшла з хати з рядниною. Коли гляне вона, сміття розкидане геть попід її призьбою й по призьбі.)
Мелашка: — Хто це порозкидав сміття?
Мотря: — Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую
Мелашка: — А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа. (Мелашка почала змітати сміття докупи до порога)
Мотря: — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!
Мелашка: — Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки.
Мотря: — Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.
Мелашка: — А, ти, паскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? То ти мене вчиш, як малу дитину? Ось тобі, ось тобі!
(Мелашка підкидала сміття деркачем на Мотрину призьбу, на сіни, на вікна)
Мотря: — То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?
Мелашка: — Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я од тебе не втікатиму і мовчать тобі не буду. Ось тобі на, ось тобі на!
(Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук)
Мелашка: — Гвалт! Гвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!
(З хати вибігла Кайдашиха з кочергою в руках і махнула на Мотрю кочергою. Мотря одскочила, кочерга потрапила в Мотрине вікно. З хати вибіг Карпо, а за ним Лаврін. Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх.)
Мотря: — Одривай хату! Не буду я з вами жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату, а як ти не хочеш, то я сама візьму сокиру та й заходжусь коло хати.
Карпо: — Чи ви показились, чи знавісніли? Хто це розбив вікно?
Мотря: — Твоя мати! Це вже пішлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила мені стіни, друга вікна побила. Ось тобі за те! Ось тобі! (Мотря почала хапати рукою сміття і кидати на Мелашчину хату)
Кайдашиха: — Бий тебе сила божа! Не кидай, бо я тобі голову провалю кочергою, — крикнула (Кайдашиха погналась за Мотрею) Лавріне! Одривай їх хату. Про мене, нехай Мотря йде жити під три чорти або під греблю; я з нею зроду-віку не буду жить під однією покрівлею
Мотря: — Карпе! Одривай хату, бо я підпалю й їх, і себе та й на Сибір піду.
Кайдашиха: — Лавріне! Одривай їх хату, бо я ладна й до сусід вибратись. Зараз піду в волость, та нехай громада зійдеться та розкидає їх хату.
Волосний: — Ідіть ви собі ік нечистій матері та, про мене, повибивайте й очі, не тільки вікна.


Додати коментар

Захисний код
Оновити