Загадки про шкільне приладдя

Худорлява і вертлява, на папір біжить у справах, закарлючки полишає, — у пеналі спочиває. (Ручка)

Олівці Петрусь узяв, швидко щось намалював. Хоч крути, а хоч верти, має тільки три кути.(Трикутник) 

Він про осінь сповіщає, малюків у клас скликає: — Вже минулось тепле літо, то ж пора за парти, діти! (Шкільний дзвінок)

Настрибався зайчик вволю, білий слід лишав по полю. Ми за ним спостерігали, слово "мама" прочитали (Крейда)

То в клітинку, то в лінійку,
Написати тут зумій-но,
Й малювати дещо зможеш,
Називаюся я … (зошит).

Чи в лінійку, чи в клітинку
Чистим був, та за хвилинку
Мерехтить від цифр і літер…
Здогадались, що це, діти?
Ручці він говорить: «Прошу».
Це шкільний учнівський…………(зошит)

Її шанує кожен.
Вона повідать може
Про все на світі білім
І дорослому і дітям…
До знань веде доріжка,
Коли з тобою ………..(книжка)

Я беру в свою правицю
Із пенала помічницю
Я писати тільки вчуся.
Зосереджуся, зберуся:
Крапка… рисочка… карлючка…
Наче пишем, - я і ……….(ручка)

Джерело

Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.
(Пензлик)

У портфелі є хатинка —
ручки там живуть, резинка,
клей, лінійка, кутники́ —
школярів помічники.
(Пенал)

Автор Леся Вознюк.

Джерело

Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)

Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)

У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний –
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)

Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)

Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)

Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)

Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і рішення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)

Джерело

Кожен учень мене має,
В мене олівці складає.
Мабуть, ти мене впізнав?
Ну звичайно! Я (пенал)

Гномик до школи
Портфелик збирав -
Щоденник, пенальчик
І зошит поклав.
Портфелик узяв,
Чобіточки вже взув...
А дещо важливе
Узяти забув!
Знає напевно
кожний школяр:
Найважливіший
В портфелі - (буквар)

По папері він гуляє,
Різні речі зображає,
Гарний хлопець-молодець!
Хто це? Звісно ж, (олівець)

Джерело

Чорняві пташинки
На кожній сторінці
Мовчать та чекають,
Доки їх вгадають. (Букви)

Головою обертає,
Землю нашудобре знає,
Нам показує держави
Ріки, гори, океани. (Глобус)

Дуже я потрібна всім –
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (Книга)

Розклад добре знаю я
І домашнє завдання.
На сторіночках – оцінки
Кожного шкільного дня! (Щоденник)

Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)

Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)

Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)

У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний –
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)

Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)

Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)

Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)
Загадки-добавлянки ховаються на цій сторіночці


Додати коментар

Захисний код
Оновити