Гуморески про мову

ФАКТИ Й АРГУМЕНТИ
- Кажуть, наших у Росії
Є мільйонів п'ять.
- А вони там по-російськи
Вміють розмовлять?
- Ну звичайно. Володіють
Мовами двома.

- Є там школи українські?
- Ні, таких нема.
- А Росія скільки руських
Дарувала нам?
- Їх в чотири рази більше,
Аніж наших там.
- Чи спокійно їм живеться?
- "Трєбуют" весь час,
Щоб по-руськи їхні дітки
Вчилися у нас.
А чому отак виходить
Пояснив один
Убеждьонно руськомовний
Вчений гражданін:
- Всем известно из древнейших
Письменних трудов
То, что Киев - зто матерь
Русских городов.
Ну, а кто же чаще русских
Поминает мать?
Зто следует бандерам
На заметку взять.

РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ
Коли в Радi у Верховнiй
Руськомовний виступа,
Ви прислухайтесь, шановні,
Що він меле й телiпа.
- Без единого Союза
Далеко мы не уйдем.
Жить не сможем без России,
Неизбежно пропадем...
- Виступайте на державній! -
Із гальорки хтось гука.
- Перестаньте придираться! -
Чути з іншого кутка.
А йому ж державна мова
Непотрібна, зайва рiч.
Йому рiдна та, якою
Разговарівал Іллiч.
Проти вищого начальства
Вiн нiколи не ішов.
Що начальство iзрекало,
Те і вiн услід молов.
Не морочилась ніколи,
Твердолоба голова,
Українські чи російськi
Ті начальницькі слова.
Буде три державні мови
Чи чотири, чи одна, -
Ні тiєi, нi цiєї
Вiн не знатиме й не зна.
І його не мучить совість,
І - сумління не гризе...
Тож послухайте терпляче,
Ще чого він наверзе.
- Мы от наших оппонентов
Разных слушаем речей,
А живут они поддержкой
Иностранных богачей.
Потому они им служат,
Что живут за ихний счет!
Зачекаймо ще хвилинку,
Доки вiн затулить рот.
Зачекаймо й запитаймо:
- А тепер повiдай нам,
За який і чий рахунок
Ти живеш на світi сам?
Ти продуктiв добру купу
Умегелюєш щодня.
Що ж у тебе - є корова,
Власні кури чи свиня?
Може, ти свиню зарізав
І насмажив ковбаси?
Може, з власного городу
Ти картопельку їси?
У народу від нестатків
Уривається терпець,
А у тебе на загривку
Ледь зійшовся комірець.
Ти Росію сильно любиш?
Безперечно, це не грiх,
Але хто ж тебе тримає,
Не пускає до своїх?
Залиши нам Україну,
Не тягни до росiян,
Можеш пупа надірвати,
Це ж тобi не чемодан.
 
НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

***
Там, де річка голуба в'ється біля гаю
   Хлопець дівчині сказав:
   - Я тебе кохаю!"
  - Значить, - мовила вона, - візьмем паспортишки
  і швирнемось разом до загсишки.
 З нами там халам-балам трохи поговорять
 З нами там балам-халам штемпель пришпандорять.
 - Звідки в тебе ці слова? - хлопець гірко хмуриться
 А вона відповіда:
 - Що ти корчиш пурицю.
 Ти мені не заливай правил пунктуації.
 Я тобі й не те скажу після реєстрації!

Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

У трамваї
У трамваї повно.  
—  Что ви за народ?  
Впереді слободно, проході вперод!  
Ти  чево, чувішка, прьося на носок?  
Опупєла, что лі? В головє пєсок?  
Нікакіх пойнятій об культуре нєт.  
Убєрі  свой  локоть,  он  же  как  шкілєт.  
Дама в полосатом, топай вєсєлєй!  
Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.  
Ти,  піжон у шляпє, глазом нє косі!  
Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.  
Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!  
Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.  
Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?  
Я же тібя спрашую руським язиком!  
---
Так, бува, в трамваї здоровань гука.  
А  у  нього  мова,  чуєте,  яка?  
І, либонь, гадає лобуряка той,  
Що російську знає так, як Лев Толстой.  
П.Глазовий

Дві мови
Бас відомий у крамниці
Каже продавщиці:
- Дайтє мнє пятсот сєльодкі
І бутилку водкі.
Продавщиця здивувалась:
- Ви - пєвєц ізвєстний.
Я буквально обожаю
Голос ваш чудєсний.
Как прєкрасно ви пойотє
“Ой, там, за горою…”
Так по-русскі говорітє
Почєму со мною?
Бас отвітив: - Я у цьому
Дивного не бачу.
По-вкраїнськи заробляю,
А по-русскі трачу.

СУПЕРЕЧКА
Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
Батько щирий українець, мати - сибірячка.
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!
 
КУХЛИК
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

МОВА ВЕЛИЧАВА
Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...

Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...

Серед темної ночі
 Серед ночі Київ
 Криється туманом.
 Розмовляє вітер
 З бронзовим Богданом.
 —  Облітав я, — каже, —
 Вулиці всі чисто.
 Як змінився Київ,
 Це прадавнє місто!
 Де вітри гуляли,
 Там нові квартали...
 А Богдан зітхає:
 —   Що там ті квартали…
 Нині і кияни
 Зовсім інші стали.
 Я сто літ на площі
 Днюю і ночую,
 Але дуже рідко
 Рідну мову чую.

Телепень

Розказує у трамваї
Маргарита Лорі:
— Виступал вчера професор
В нашей жилконторі.
Говоріл: «З селян я родом
I   крестянство знаю,
Тепер в універстітєті
Лекції читаю...»
Но і что же?
Окуляри поцепіл на носі,
А по-руському балакать
Не навчился й досі.

Павло Глазовий