Починає Голохвастов.
- Ах, мерсі, водевіль, серце тьох да тьох! Так і трєпеще! Весна з нєво так і брижже, так і бризкає прямо по тротуарє!..
- Какий неймовірний капріз! Мусьє-мусью, бонжур, не заляпайте мої шикарні лабутнени своїми сердєчними бризками!
- Соізволітє, баришня? Чєсть імєю, так у мєнє' цілий ставок, нє, пруд, пруд, озеро! Море! Окєян весняних крапель. То ж найсправжнісінький водевіль! Весняний нектар! Мэчтаю, моя царице, аби ви утонулі в морє моєї необ’ятной вєсєннєй страсті!..
- Я? Аби полізла в калюжу? Аби утопилася? Та ви що?! Я краще попливу...
- Пливіть, пливіть, моя голубонько... Од бережка до бережка... Ви тіко, Проня Прокопівно, дотроньтеся своїми пазюрчикамии до мого гарячого жагучєго серця! (бере її руку, прикладає до своїх грудей) Слишіте? Я хочу, аби ви, мамзель-карусель, відчули гуркіт весни в моєй розпеченій груді, скуштували сладкий мед мого березневого безумія!
- Яко бджолка? Я буду кружить біля вашого вуха?
- Жужжітє, жужжітє, пойтє мінє милі серенади! Я стану придержівать вашу осіну талію, коли ми будемо удвох бить протопкою ноги бульварамі жгучєй любві!..
- Ви мене вбросили в червону краску, Свириде Петровичу, сеньйор-пардон... А в груді моєй Везувій так і клокоче! Чи згодні ви піддержувать там огонь до бесконєчності?..
- Готов! Готов! І сьогодні, і взавтра, і может бить, мєнє ще хватить даже на післязавтра... Готов! Ах!.. Раді одного вашого томного вздиханія!..
- Здиханія? Якого ще вам треба здиханія? Хто це має ниньки здо'хнуть?!
- Оревуар! Раді вздоха, вздоха! Раді вашого пташиного диханія!..
- Ах! От ваших слов, Свіріде Петровичу, я січас грохнуся в обморок! Упаду со спини задом на оцю грєшну землю!
- Подождіть, моя ціп-ціріпочка, не спішіть грохаться, може, там яка собачка, теє... купку наквецяла. Тепер такі собаки вредні поставали... Я вам рядно підстелю, та й можете падать собі на здоров’яко з усеї сили в благоуханії любові.
- Говоріть же, говоріть мені о любові! Ваші слова луччє всякой романтичной книжки. Я ж їх усі так перечилала, так перечитала. і вздовж, і впоперек. Но ваша пєсня кохання нє сравніма ні з чим... Говоріть же, говоріть! Сьогодні, ілі нікагда!
- Позвольтє, осмєлюся спросіть, пардон, капріз, чіз, а чим сьогодні одрізняється от завтра? Тим, що сьогодні уже не буде вчєра? То єсть, м-м-м, завтра уже нє будєт сегодня?
- Ах, ви такий умний, аж страшно! Любо з учоним чоловіком світську бесіду вести! У мєня в головє такой водевіль, аж мерсі!
- Єслі чєловєк учоний, то йому уже свєт перевертається вверх ногами. Пардон, вверх дибом. Дайте, дайте же поцілувать вашу ручку! (падає на коліно)
- Та ну, свириде Петровичу, люди в залі смотрять! Казала мамєнька, поцелуї - тока після свадьби.
- Та хай люди дивляться, хай витріщаються, та вам завидують, що у вас такий славний кавалєр!
- Мерсі за компліман! Але мінє трохи конфузно… Я баришня порядочна, благородная, в Київських інстітутах вивченая. У Хранціях, може, й не була, но над Паріжем єдіножди пролєтала. Яко фанєра! Недарма папінька і мамєнька золото в магазіні копили на мої науки!
- Золото?! Помпадур, бонжур от кутюр, рішайте судьбу мою! Проня Прокоповна, я нє оставлю свою душу ліш би гдє! Позвольтє просить мені вашой руки і серця, вельмишановна Пронічка!
- Ой, мама моя, я так встрєвожена!.. Мінє аж трісьот!
- У мєня унутрі завівся к вам такой стремітєльний карамболь! Шо аж кардібалєт! Нєзамєдлітельно женимося, щоби золото дарма не тускніло. Шик-брик! Холостой жизні – гаплик!
- Це буде велике свято, і гостей буде багато.
- Так много, як оце сьогодні в залі?
- Більше! Увесь Києв!
- Осмєлюся вас спросіть, вельмишановна Проня Прокоповна (киває на глядачів), а чого ці люди тут всє сидять? Нє, шоб як ми, протопкою по бульварє пилюгу піднімать. Чи ждуть нашей свадьби? Аби ми на наше щире блискуче золото покупалі всєм весільні шишки? Ето же очєнь і очєнь!.. Трата большая! Капріз, мерсі!..
- Ах, селяві! Вони сьогодні в залі, бо прийшли на свято! Свято всіх жінок, дівчаток і бабусь! Свято весни!
- Давай ми їх привітаємо! Зі святом! Причому задарма!
- Хай світить вам привітне сонце…
- Весна відкриє вам віконце!
- Для вас сьогодні - всі букети,
- Вірші присвячують поети,
- Усмішки добрі, теплі, щирі,
- Щоб ви завжди жили у мирі,
- Щоб сліз не знали, війни і горя,
- Хай буде прихильною вам ваша доля!
- Хай буде щастя, хай буде добро,
- Хай пташка весняна влетить у вікно!