Пекельна професія

Сценку бажано показати на самому початку свята.
До столу важко підходить вчителька зі стосами учнівських зошитів для перевірки, понад зусилля гупає ними на стіл, важко сідає, заглиблюється в перевірку... Протягом всієї сценки вона перевіряє зошити.

Телефонний дзвінок. Вчителька бере трубку.
- Ой, а хто це мамі так агукає? Хто так мамі агукає? Манє-є-нє... плаче… Ой, пустушку згубило… Мама-кака, да, да, мама-кака, на роботі, ой, на роботі… Ось тільки диктанти перевірю… З тими ієрогліфами.  Кара моя єгипетська…  Ой, то ж може, голодне вже…  Цьомаю тебе, сонечко! Ще тіко 49 зошитів залишилося, як 49 років… і додому… до-до-му… Моє маню-ю-нє…
Кладе трубку. Перевіряє зошити.
В двері стукають. Заходить учень.
- Це… Ви вчора казали…
- Це не я казала, а ти казав, що як вивчиш правила, то прийдеш…
- Ну-у, я прийшов…
- Нарешті! Вивчив? Розказуй!
- Не з дієсловами…. З дієсловами «не»…  «Не» з дієсловом пишеться… Пишемо «не»…
- Як? «Не» не вивчив?
- Так те-е… Я вчив.. Аж перевчив…
Телефонний дзвінок. Учень іде. Вчителька бере трубку.
- Знову палички для математики забув? У портфелі збоку ж поклала, біля пиріжечків… Вам додому табличка множення? Це в першому класі? Ну й задають! Так ти вже третьому? Мама прийде, мама прийде, ось тільки ще останні 49 зошитів перевірить… Переказ на мою голову…  Одні каракулі,  одні каракулі…
Забігає заступник директора з навчальної роботи.
- Варваро Семенівно, ви не забули? Завтра засідання методичної ради! У вас глобальна доповідь по методиці викладання предмету з поглибленим вивчення профільної дисципліни! Нема коли розкачуватися!
- Ось тільки ще 49 зошитів перевірю….
- Та покиньте ви ті зошити! Кому вони треба? Що там провіряти? Ієрогліфи єгипетські!Нарада важливіша! При директорі! Вашу доповідь розмістимо на шкільному сайті! Хай люди читають, хай досвід переймають!
- Та завтра вже…
- Сьогодні! Ввечері! Мені на стіл! А завтра ще й календарні плани на підпис!.. Робота горить!..
Завуч іде. Телефонний дзвінок.. Вчителька бере трубку.
- Рішив задачку з математики? Ой же, молодчина ти в мене! Само сіло, само зробило, не треба над головою стояти… Що?! В тебе вже алгебра? А додому задача з хімії? І штани короткі? Біжу-біжу, моє сонечко…Ось тільки ще 49 зошитів та й бігом додому… По дві вправи… Оцінку поставлю. А пишуть же, ой, пишуть…. Букви, як попало…от же  грамотії…
Заходить директор.
- Можу вас привітати!..
- З чим, коли не секрет?! (насторожено)
- Педагогічна рада вирішила, що вам, як справжньому талановитому педагогу з багаторічним невтомним стажем, потрібно довірити взяти участь...
- Де? Ще участі на мою голову не вистачало!
- В конкурсі вчитель року! Ніхто, крім вас!..
- Та навіщо він мені здався, ваш конкурс? В мене он, купа зошитів… Очі вилазять! Конкурси – добровільні! Не буду!
- Ну, знаєте, добровільні та невільні. Не хвилюйтеся! Вам тільки ділове портмоне скласти, щоб чин по чину… Ну, ви знаєте краще за мене! І розробки уроків, і дидактичні матеріали, та хіба мені вас учити? Ви ж більше стажу за мене маєте!
- На коли? На завтра?
- Ну що ви, що ви! Хіба ж у мене совісті нема? Яке ще взавтра? Давайте на понеділок, за вихідні матеріали обдумати устигнете, ви ж бо в нас – голова!..
Директор  іде. Телефонний дзвінок.. Вчителька бере трубку.
- Гроші на випускний треба? Добре-добре, синку, і на альбом? Як?! Ти вже на другому курсі університету? Коли приїдеш? Сьогодні? Борщ на плиті, котлети в холодильнику… Я скоро буду… Ага, ось ще тільки 49 творів перевірю і все..

Забігає заступник директора з виховної роботи.
- Ви ще тут? А де ваш клас? Де він має зараз бути?!
- Як - де? Додому, мабуть, вже побігли…
- Додому? Як це - додому? Сьогодні – й додому? А свято?! Повтікали!.. Ех, який класний керівник, такі й учні…
Вбігають діти.
- Неправда! Ми всі сьогодні є з вами! Ми тут! Ми вас вітаємо зі святом!  (розпочинаються святкові дитячі вітання)
Глядачі сприймають виступ дітей, як окремий художній номер, але по закінченні вітання – на сцені та сама вчителька, що нарешті поспішає додому, збираючи речі та одночасно притримуючи трубку телефону плечем.
- Біжу-біжу… Так, перевірила, ага… Поставила… Всім. Ось уже зараз прийду… Вареники у кастрюлі… Ага, знайшли, з'їли? А з ким? Ти не сам, ти з товаришем? З невісткою? Що, вже й весілля було? Ще ні? Сьогодні? Біжу, маю поспіть…

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.


Додати коментар

Захисний код
Оновити