Микола, кабан!..

1- Микола, кабан!
2- Хто кабан? Я?!
1- Не хто, а де!

2- А що, нема кабана?
1- Був і загув! Зник.
2- Куди?
1- Я почім знаю! Мабуть, у кращі світи пішов… Кувікнувся. Учора ще гарненько повечеряв, я йому соломки, а тут на тобі…
2- Пропав?
1- Іспарився. Бригадирша мене сьогодні заріже. Без ножа.
2- Хіба вже? Та ну!
1- От тобі й ну! Поросятко клямочку культурно скинуло, подумай тільки, своїми власними лапами! І – булькнув, то єсть - ізчезнув.
2- Еге, ратицями. А може ж він, те-е, рилом якось? Підрив… Відкрив… Постарався…
1- Ні, рилом ніяк. Підлога цементована – 500-тка. І до клямки йому не дотягтися… А іще й замок висів.
2- Де?
1- На брамі. На вхідній. Знадвору.
2- Що, зірвали?
1- У том то й біда, що замок цілий. Акуратненько, в перчаточках работали. Щоби отпечатків не осталося.
2-А ти почом знаєш про перчаточки?
1- Так нитка осталася. Червона.
2- Чого б це злодії в червоні печатки нап’ялювали?
1- Женська робота. Факт.
2- Тю на тебе! Це котрій би в голову таке стукнуло? Скоріше кабан через вікно звідси виліз.
1- Шибка, гляди? (показує на вікно) Ціла. Хряк що, сперва шибку витяг?
2- А потім, ги-ги, засклив?
1- Нє-е, щось не то! Гадаю, його задня часть однак у вікно не протиснулася б.
2- То де ж кабан подівся? Де?
1- Я ж кажу – іспарився…
2- Він – те… Його – те!. Іспарили….
1- Хто?
2 - Злодії!. У червоних перчатках. Украли! Усього! Одна тілько й солома зосталася. І кізяків купа.
1- То вже порося мабуть з переляку…

2- Що?
1- Ту купу наклало. Коли його іспаряли…
2- Що бригадирші скажемо?
1- Що скажем, що скажем! Доповідну писать будемо. Так, мовляв, і так, сталася така біда, іспарилося 100 кілограм шкварок, півтора центнера сала, 6 метрів домашньої ковбаси, 20 грам мозгів.
2- Чиїх?
1- Та не моїх же! Кабанячих. Пиши – сталося лихо такого-то числа (вказується третя неділя листопада – день працівників сільського господарства). Зосталася тільки червона нитка.
2- Ех, та ж мені ковбаски шкода. Здається, її кілечко на нюх відчуваю…
1- А ти би краще закрив носа. І лишнє не думав. Дивно, бо я почув… шкварками. (нюхає повітря)
2-(Сідає) Гляди! (Вказує рукою в куток) Є!
1-Що? Кабан?
2-Уліка! В кутку! Рукавиця. Червона.
1- (Піднімає) Лєва. (роздивляється). Що то знакоме.
2- Ич! Бандитська. Бідне поросятко…
1- Здається, бригадирша такі печатки має.
2- Вона? Украла? Та невже?
1- А то ні! Як їсти захочеш, то й слона поцупиш!
2- А хіба ми не хочемо? От, приміром, коли ти востаннє їв?
1- Ну-у.. Допустимо, вчора.
2- От бачиш! А яке вже сьогодні число?
1-(називає дату)
2-О! Так сьогодні ж день такий! Без кабана - ніяк! Свято! Усіх працівників сільського господарства. Мабуть, наш кабан там! Поніс ковбаси на празник!
1- Ну, так треба ж переконаться! Гляди, що й нам перепаде!..
2- Скажемо, бригадирші перчатку принесли….

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.


Додати коментар

Захисний код
Оновити