Куме, ваша хата згоріла!..

- Куме, га, куме! У вас того, поки ви в місто їздили, так ваша собака – намертво!
- Тю, так це ж чого моєму Рябку іздихать? Ще учора до вашої Квіточки учащав, що два дні додому не являвся!

То може ж не Рябко здох? Ви, куме, не сплутали?
- Ні, куме, сплутать я ніяк не міг! У вашого Рябка хвіст, той-го, бубликом?
- Ну!
- І гавкає так паскудно, наче кума лається?
- Ага!
- Точно – він! Учора пополудні. Кронти.
- Нічого не втямлю, чом це йому заманулося? Може, хто отруїв?
- А таки так. Отруївся!
- Що, і докази є?
- А як же!
- І які?
- Об’ївся ваш Рябко. Як стій та дивись, об’ївся!
- Об’ївся? Та сам бува, неситим лягаю, а це собака – і обжерся! Чим? Може, на яку падаль натрапив?
- Еге, падаль… М’яса лишнього хватонув!
- М’яса? Ото діла-а! Може, заліз у колгоспну комору?
- Та нє, куме, то з вашої корови!
- Яа-ак? З корови?!
- Та ж ваш хлів згорів! Увесь! То Рябко коло вашої корови день пирував, а на свиней здоровля не вистачило. Там, бачив, їх моя Квіточка на тім згарищі за смажені вуха смикала!..
- Хлів? Згорів?
- Ну да! З хати полум’я перекинулося!
- З хати?
- А то ж що!
- Так чого ж бо хата горіла?
- Горіла, та вже згоріла. До вугля! Тільки й комин залишився.
- Комин? Добре, хоч він є. Вже легше!
- Чого ж бо легше? І з чого би я радів на вашому місці – ні кола, ні двора!
- Та в мене в комині клунок був. Заначка… Ховав копійку на чорний день.
- А кума грубку затопила! Газом, казала, дорого топити. А тяги в грубі не було. Через ваші гроші! Та й пішов на хату вогонь! Треба, куме, про правила пожежної безпеки дбати.
- Е-х-х! Бідний Рябко-о-о…
- І плакали ваші гроші….

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.


Додати коментар

Захисний код
Оновити