Про п'яного чоловіка

Чоловік хитаючись, іде до столу. Співає:
- Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю…
От бісова жінка, так хату розхитала, що в двері втрапити не можу. Т-п-р-р-р-уу! Стоять!

Ох! (сідає біля столу) Нарешті це моя хата, нарешті це моя дома. (Ставить на стіл пляшку самогону) Ото добре, що Параски дома немає. А то ж у моєї Параски нюх, як у скаженої собаки. Ну де пляшку не сховаю, знайде. Вже одного разу сховав під квочку з яйцями – знайшла бісова баба! А вдруге під ковдру сховав, під її матрац – і там унюхала. А вже третього разу у гній коло хліва закопав – і там чортова баба знайшла. Ну я вам не дурний! Куди ж то мені сховати цю пляшчину? Охо-хо-о-о… Чобіт у мене є… Тут же не внюхає. (Здіймає чобота, ховає в нього пляшку та засовує його під стіл) Сховаю та ляжу спать, аби вона до мене не чіплялася. Лягає спати на лавці, вкривається свитою, щось мугикає під ніс. Хропе)
Заходить жінка. Ставить пироги на стіл. Співає:
- Ой, зацвіла ружа край вікна,
Ой, зацвіла ружа край вікна,
Мала я мужа пияка…
Чоловік спросоння:
- Ой, ах! Хто? Куди? Рятуйте!
- Ти якого біса кричиш, мов навіжений?! Клята твоя печінка!
- Таке мені, бабо, наснилося, ну таке наснилося, ну мені страхіття наснилося, що страшно й казати…
- Що ж тобі таке страшне з перепою наснилося?
- Та наснилося, що то я женюся другий раз та знов з тобою!
- Та тьху на тебе!
- Свят-свят…
- А ти мені скажи, голубе сизий, де то був, що тільки-но цій порі додому дійшов?
- А я прийшов рано!
- Ха! Рано! Де напився? За що пив?
- О, а я думав, що то ковдра, а то мій піджак (одягається). Та не пив я, не пив!
- Грошей не було. Де взяв? Я вчора всі кишені провірила – не було ні копієчки! Ану вивертай кишені!
- Та нема в мене нічого! Ти ж мені кишені повирізала, де вони в мене, ті кишені?
- А ти скажи мені, голубе сизий, де то подівся наш зозулястий півень? Поки ти вдома був, то й він по двору ходив та виспівував! А як ти з двору драла, той півень пропав!
- Та хто його знає, куди він подівся? Може, залетів куди? Я те, в кума був! А півень, то ж на зиму, та в теплі краї подався!
- У вирій, кажеш? Півень? Полетів? А трясця б тебе взяла к собачій матері, дивися, аби ти разом з кумом у теплі краї не забрався, слідочком за півнем, або на сєвєр, або на юг! А почекай же, та чого це ти зраночку трохи босий, трохи взутий? На одну ногу?
(Чоловік переховує чобіт з-під столу під пахву)
- Та я те-є, та я спав, не вспів узутися!
- Ага, напилося та не здужав і роззутися, як спати вклався! (нюхай повітря) Ага! Свіженька! Точно є! Кажи, де сховав?
- Та нема в мене нічого!
- А це що в тебе таке? (вихопила чобота, витягує самогон) І-і-і-і-і… У вирій, кажеш? Півень? А це за що куплено? ти мене ще дурити будеш? (Б’є чоловіка, той тікає круг столу)
- Ай, Палазю, ой, Палазю! Ти щоб знала, як будеш мої кишені провіряти, той гусак у теплі краї помандрує, і коза в ліс піде! Отак, бабо! (тікає зі сцени)
Жінка:
- Ой, людоньки ж добрі, та не приведи Господь, такого чоловіка-пиятика! Ой, важко з п’яницею! Ой, та бідна я, бідна! Та ще ж до того лиха, окрім п’яниці в хаті, сусідка моя Параска та на мою гірку долю – до печінок мене виїла! Та як стане біля тину, та як почне горлати на півсела: а вона не роботяща, а вона не хазяйка, а вона спить до обіду, та все бреше, та все бреше, а сама ж, як відьма, коли по воду до колодязя йде, то сім раз хреститься буде та на коліна в траву падає, та щось собі під носа буркоче та буркоче… Та потім як гляне на мене, так мені зразу колька ушпилить, і сюди колька, і сюди, і сюди… І ото я вже ходжу скособочена, і не можу я повернутися… А вчора цілісінький Божий день ходить, та все бубнить та бубнить, та все бубнить та бубнить… То якось мій півень забрався до неї в кукурудзу, погребтися, то що ж він там вигріб, га? Чи то який     бульдозер, чи що?А як її півень у моєму горщику закипів, то я ж нічого не кажу! чи та її чорноряба, у моєму хлівчику вже два тижні несеться, то я ж сусідку не лаю, терплю! Хай собі несеться на здоров’я! Чи ж мені мого курника шкода? Отакі-го погані сусіди мені на мою лиху долю! Господенько, спаси і сохрани, рабу твою Палазю… Хай мої всі гріхи впадуть каменюкою на Параску!..
Входить чоловік:
- А що це ти Палазю, розквокталася, як та квочка?
- А хіба от такої жизні не розквокчешся? Ти мені печінки виїдаєш з цього боку, а Параска з оцього вигризає! Ото вже як жити не знаю!
- Ну, не плач, Палазю! (цілує в щічку) ти знаєш, Палазю, а от кум розказував, що вони вже як зі своєю жінкою посваряться, а потім вже як миряться, то завжди садять на примирення чи яблуню, чи грушу. Давай і ми так будемо робити!
- У-у-у!.. Та якби ми після кожної сварки та садили дерево, то тут вся округа з одно кутка села на другий та була вся в садах та в садах!..
- Ну так що ж!
- А де би Параска кукурудзу садила, аби наш зозулястий її вигріб, га?
- А ти хоч пам’ятаєш, яке в нас завтра свято?
- Так наче і сьогодні… Свята неділенька…  Та ще сьогодні (можна назвати будь-яке свято) День молоді.
- А взавтра, взавтра 50літ, як ми з тобою побралися!
- А чи ж то свято?
- Ну, а як же! То давай та заріжемо завтра свиню!
- Господь з тобою! То це свиня винна, що я 50 років з тобою мучуся?!
- От бісова баба! То давай сядемо та хоч зараз будемо їсти!
- Ати дров нарубав, щоб їсти зварити?
- А ти сама вчися, поки я живий. А то як помру, то хто тобі дрова рубатиме? Вчися!
- Добре, сідай! Що є, те будеш їсти. (Чоловік бере пляшку). Постав! Бо по лобі дам! Поки борщ є! Їж!
- Ой і добрий борщик, та наваристий, аж вуса намочив, ой що добрий, то добрий…
- Та ти за столом хоч би шапку зняв би!.. (чоловік знімає шапку, хреститься, знов сідає до борщу) А чи ти чув, що Галька зі своїм Лавріном розходяться?
- Еге? Та ти що? А чого ж то вони розходяться? Так довго разом жили.
- Так довго жили, гарно жили, так вона ж по пивницях та по крамницях бігає…
- Галька така волоцюга? Така п’яниця?
- Е, н-і-і… Це в неї чоловік така волоцюга й така п’яниця. Вона йог шукає коло крамниці, а потім волоче додому, як мокрого житнього снопа.
- А я молочка поп’ю. А що ж тут в глечику вода замість молока?
- Я тобі де з козла молока візьму? Що в господі маєш, те й споживай. І цить!
- Смачний борщ, смачний. Але ж якась капуста трохи гнилувата… Та картопля трохи недоварена. Іще солі в ньому лишнє. А так би то зовсім добрий був.  А м’ясо, м’ясо? А що тут одні кістки тільки?
 - Ти ж чого хотів7 Підеш у кума візьмеш м’яса з півня. З того, що в теплі краї зібрався. так що жуй і не перебирай харчами.
- Тю! Так тут же одні кістки, м’ясом і не пахне.
- Ти що хотів? Його вже Рябко три дні їв!
- То я собачу їжу їм?
- Ти ще подякуй псові, що тобі залишив!
(Стук в двері)
- Хтось до нас іде.
- Мабуть, Параска.  Скажи їй, що мене нема вдома, що я поїхала.
- То давай, бабо, разом утечемо…
(тікають зі сцени)

 За матеріалами С. Савчук


Додати коментар

Захисний код
Оновити