Веселі куми на святі села

- Куме, чекайте мене сьогодні в гості.
- Тю на вас, куме, і чого б то я мав на вас чекати, коли я за вами ще геть не заскучав. Сидіть краще вдома. А я вас і по телефону почую.

- По телефону? Е-т… По мобільному… Я недавно, куме вичитав, що ті мобілки – велика шкода для вашого дорогого здоров'я. Так що краще не беріть її в руки.
- А що ж тоді в руки брать?
- Як що? Та лучче шмат сала, а ще краще – кільце домашньої ковбаси. В обидві руки. Целєбний ефект обеспечен. Я хоч не буду переживать за ваше здоров'я.
- Справді? І довго її держать?
- А поки я не прийду до вас, та не перевірю - чи правильно держите.
- У руках? Ковбасу? І не їсти?
- Не їсти! Ні в якому разі не їсти! Поки я не прийду!
- Так руки заболять!
- Аби не зуби!
- А що, куме, і зуби можуть заболіти?
- Хе! Ще й як! Якщо самому пуд ковбаси вмотузити.
- Еге-е, куме – бачу, до чого клоните… Бачу-бачу… Хочете, аби я всю ковбасу з хати виніс… Так я вам і поспішив. Зараз ось! То не я вже несу? Може, й на шию кавалок почепити? 
- Так сьогодні такий день, що гріх і не почепити. І на шию теж!
- Який-такий день?
- Самий головний! День села! О! Так що не личить вам, куме, ковбасу від рідного кума за пазуху ховати. Треба ж гарно таке велике свято відпразнувать. Щоб на цілий год хватило.
- Так тоді треба до сусіда йти.
- А чого? До сусіда?
- Ковбасу позичати! У мене на цілий рік ковбаси не вистачить!
- То може, і його запросимо, та сядемо за столом, та пополуднаємо, та заспіваємо, якої парубоцької, га? (починає співати) Несе галя воду, коромисло гнеться…
- (обриває кума) Сусіда? Та ніколи в світі! 
- Та чого ж так?
- Він мені дулю (показує) вчора скрутив! Ось! А я йому хочу за теє скрутить роги.
- Отака война? За що?
- А ви думали! Бовові дєствія. Яу к у добрих сусідів. З перцем. Моя курка в його повітці несеться. 
- І що?
- А я йому – оддай мої яйця, а він мені замість яєць дулю через тин.
- Отак прямо й дулю? До носа?
- Хвалити Бога, не дістав. Загорожа завадила. Ще й каже, я мішок зерна винен. Яйця в нього, а мені - мішок!
- Мішок? Зерна?
- Моя зозуляста, каже, склювала. Нарошне півня такого завів, що зозулястій вдома не сидиться. 
- То зарубати його! На свято!
- Кого, сусіда?! Свят-свят… (хреститься)
- Та ні, півня! І тоді ваші яйця на місці, і кури ситі… 
- Ну, раз так, тоді яке застілля без сусіда? І без його печеного півня!..
- І вже все як сядемо, як почастуємося, як заспіваємо… Хех!..
- Почекайте, куме, сусід – з півнем, я з ковбасою, а ви…
- А я тамадою!  З піснею!
(обнявшись, ідуть, співаючи зі сцени) 
 - Косив батько, косив я... Ех!...

Параска й Палажка - живуть тут 

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.