Баба Параска й баба Палажка на святі села

Виходить Палажка.
- Насилу добралася, таки є Бог на світі… Ох… Бо вже думала, що й на свято не дійду… Клята Параска, бородавка її в ребро, зі своїм чортовим свином…
Виходить Параска.

- Чом ти мого паця чортами поганяєш? Та після твоїх добрих словечок, дай,  Боже, скоро тобі заціпить,  на поросяті й сало не в’яжеться,  день при дні скотина марніє та худне, марніє та худне…
- І нащо тобі те-є сало, люди, посудіте, для чого їй сало, коли в роті й жадного зуба нема!
- А певно, не всім таке добро, аби з залізними зубами на світ породитися. Як стане ними клацати на всю вулицю, то й кури не несуться...   
- Не бреши! Сама бачила, як ти вчора на дорозі розтовкла повну корзину курячих яєць! Дякуй своєму кнурові!
- А мій кабанчик до чого?
- А до того! Бо гасає, де хоче!.. Гірше пса! Ой, люди добрі, я вже ниньки змовчу, хай покарають мою праведну душу всі святі, що на небі та й на хмарах, але її нахабнючий хряк перепотрошив мені всю картоплю, видлубав з корінням буряки столові й буряки кормові, витрощив до качана всю кукурудзу, знищив поголовно капусту, ранню, пізню і цвітну, поковтав цілими помідори, перепаскудив огірки,  переполовинив моркву, понадгризав кабачки, витолочив гарбузи, викачав квасолю, до вітру ходив поміж кропом, не оставив мені в садочку й жадного яблучка чи грушечки, перевернув усі в хліві баняки, і ще своїми двома центнерами нагло обчухрав мені причілка на хаті… То я вже про те мовчу, хай хай покарають мені всі церковні святі, аби вже те куцохвосте хазяйство Парасці, дідько б її взяв з усіма болячками,  велося та рослося… Та ж цим діло не закінчилося!..
- А чим? Чим? Ти ще збреши людям, що він з твого щербатого череп’я перекислий борщ вихлебтав!..
- Ну, не борщ, а свіжий суп. Гороховий. І не зі щербатих черепків, а зі срібної тарелі…
- Люди! Ви чули, га?! Тареля в неї! Балія!..  Срібна!
- Твоя кабанюка і балію здужає вперти, раз такі збитки по селі робить…
- Які ще збитки? Що ти вишкребла на його сиву свинячу голову?  
- А ти й сама знаєш!
- Що знаю?
- Що ту баюру в коліно, де ти вчора вгатила яйця, твій кабанюка носом і виорав, харцизяка.
- Ти ще скажи, що він і у всьому селі дороги перекопав!
- А як же! І скажу! І правда! І перекопав. Гребля яка?
- Яка?!
- Втопиться можна в лиху годину. І по шию баюрака буде! Ні пройти, не проїхати. Його робота! Свинська!
- То тая… Техніка поробила… Тяжка… Аж земля гнеться, як зерно з комори вивозять!
-  Ще що придумай! Це твій хряк! А біля сільради? Тож твоя техніка? А ями такі, що тіко з милицями й проберешся.
- Так ті ями в центрі села й за мене годами старші… А моєму поросятку ще й рочку нема. Гріх твоєму невсипущому язику на чесних кабанів таке набалакувати!..
- Це я набалакую? Я? Люди добрі, а біля автобусної зупинки? Хіба не яма? Його?..
- Ту, мабуть, спеціально викопали… Аби люди сміття скидали, а не собі під ноги.
- А за селом - що? Хіба місця мало? Та хоч під кожну посадку!
- Ну, до лісосмуги ще доїхати треба… Щоби сміття довезти.  Морока. Але однак везуть…
- Ти краще гляди в оба ока! Аби твоє манюсіньке куцохвосте поросяточко не утворило нову зону поросячого відпочинку. Бо ондечки біля клубу така гарна клумба цвіте, така гарна,  така пишна, що аж душа квітне.
- Ай квітне-е! Око милує. Люди, бач-ця, старалися, щоби село на своє свято кращим стало.
- Чистішим!
- Охайнішим!
- Красивішим!
- Щоби гості приїжджали…
 І зі святом привітали!
- Щоб проблеми подолати
 Треба нам запам’ятати:
- Ми усі – одна громада,
 І в селі – найвища влада,
- Тож давайте, всі візьмемось,
Та гарненько приберемось!
- Щоб сміялося й раділо,
Щоб зробити все уміло,
- І твоє, й моє село,
Щоб майбутнє в нім зросло!
Зі святом!

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.