Копійка

Дійові особи: Чоловік, Жінка, Циганка, Кума, Знахарка, Сусідка,Мати чоловіка, Мати жінки, Сестра Чоловіка

І дія
Чоловік і Циганка
На сцені Чоловік навколішки щось шукає. Виходить Циганка:

- Чоловіче добрий! Можна вас на хвилиночку?
- Чого ще прийшла! Тут і самим нема що їсти!
- Позолотіть ручку! Всю правду скажу – що було, що буде, щоб серце заспокоїлося!
- Йди звідси! Не до тебе зараз. Ходять тут всілякі, а потім і копійки пропадають.
- Ну, як тобі таке горе з копійкою,  давай тобі я задарма погадаю, безкоштовно! Велике багатство маєш, а за малим плачеш та ридаєш! Малу грошву втратив, втратиш ще й велику. А чим серце заспокоїться, знаєш? Скажу! Як ручку позолотиш.
- От як ти звідси пропадеш, так моє серце й заспокоїться!
Циганка пішла.

ІІ дія
Чоловік і Сусідка
Виходить Сусідка.
- Ось дивлюся я на вас, сусіде, наче ви щось загубили? Третій день своє подвір’я навкарачки досліджуєте.
- Так копійку загубив, була в кишені, а тепер – нема! Як та корова язиком злизала!
- А може, й злизала! Он, скільки-то у вас тих корів!
- Та ні, не злизала, я вчора до вечора увесь гній вилами перебрав - нема, та й годі! Вибачайте, сусідко, нема мені з вами коли розбалакувати! Піду краще на город, там учора з жінкою картоплю копав, може, там копійка десь і випала.
- Та, може, не шукайте! Краще города полийте, та воно й гривня виросте!
- Вам усе смішки! А мені горе велике! Копійка ж пропала!
Чоловік йде зі сцени.

ІІІ дія
Сусідка і її Кума.
На сцену виходить кума:
Сусідка:
- Ой, здрастуйте, Григорівна!
- Здоровенькі були!
- Та ж дуже цікавий Чоловік, мій сусіда – чотирьох корів має, свиней добрий десяток. А копійку згубив, то третій день шукає! Так і не знайшов.
- Вчора жінка його жалілася. Всю хату, каже, догори ногами перевернув, все поперекидав, клуню перетрусив, не їсть і не спить  - усе ту кляту копійку шукає!
- А ви оце звідки?
- Та з ярмарку! Свято ж нині! Гляньте, скільки люду зібралося. Ярмарок же сьогодні! Гляньте, скільки люду понаїхало!
- А ваша правда. Мабуть. і я піду на ярмарку, може. Собі нову спідницю справлю!
Сусідка пішла.

ІV дія
На сцені Кума і Чоловікова Жінка (виходить у фартухові та з дійницею) Починає Кума:
- Кумонько, голубонько, здрастуйте! Та кидайте ви вже тую роботу! Неділя ж сьогодні!
- Та як же покинеш, коли хазяйство на шиї, га?
- Пішли би, кумонько, на ярмарок, може, чого би й собі прикупили.
- Та за що, кумасю? Чоловік усі гроші збирає й ховає, збирає  й ховає… Он, копійку загубив, третій день в хаті спокою нема. А ви оце з ярмарку?
- Еге ж!
- Що ж ви там гарного прикупили?
- Купила собі червоного намиста, коралі.
- і що за диво те намисто? Ніколи такого не бачила. Ой, як же томлені такого намиста хочеться…
- Ну то попросіть кума, нехай дасть грошей. Пам’ятаю, ви в цій сорочці скільки то вже літ!
- Та й спідниця у мене  - латка на латці. От прямо людей соромно!
- Простіть ,кума. Грошей , бо так у цій роботі і в цьому дранті кращі літа пролетять.
- Попрошу, їй Богу, порошу!
- Просіть-простіть, а я вже побіжу.
Кума йде.

V дія
Виходить Циганка, до Жінки:
- Тітко, тітко, позолотіть ручку! Всю правду розкажу…
- І позолотила, аби були гроші!
- Та знаю, знаю я вашого чоловіка! Дайте хоч щось діточкам моїм.
- Ось, тримай, молочка свіженького! (дає циганці глек з молоком)
- Красно дякую тобі за молочко! Скажу тобі одній правду – була ти бідною, а стала багатою, та проте тепер ти бідніша, ніж була. Але все в твоїх руках – що хочеш, те й здійсниться. Якщо сама забажаєш, то те й буде.
- Щось нічого я не второпаю!
- Второпаєш! Второпаєш, коли час прийде! А за молочко – дякую, глечика поверну!
Циганка пішла.

VІ дія
Виходить Чоловік, сідає а лаву. Починає жінка:
- Що ти, чоловіче, як та хмара? Не знайшов?
- Та не знайшов! Зараз же шукай мені мотузку!
- Свят-свят-свят! Господи прости…
- Полізу в криницю, може, туди впала. Бо ніде ж нема!
- Сідай пообідай!
- Давай сюди!
- Куди сюди? На лаву? Сідай же до столу!
- До столу не сяду! Казав же тобі – не стели нову скатертину, бо зараз заляпаю. Почнеш прати, мило дарма витрачати, не накупишся на тебе. Он і так, з доброго дива, й копійка пропала!
- Та забудь вже. Що з тої копійки?
- Еге, забуду! Та копійку до копійки, то й гривня буде! (чоловік обідає, сидячи на лаві)
- Хотіла тебе оце попросити…
- Грошей нема!
- А би ж ти дослухав!
- А що слухати, коли грошей нема!
- Казала кума, на ярку намисто є, червоне-червоне! Коралі… Гарне-прегарне!
- От же маю господиню! Тут копійка пропала, а їй - намисто! Тьху!
- Ну чоловік, так чоловік – за копійку вдавиться! Сказала – дай гроші на намисто!
- Сказав – не дам! Ти краще в погріб побіжи та ще там добре пошукай – Я вчора мішки з картоплею рахував, гляди, тоді з кишені й випала!
- То йди сам, та шукай!
Чоловік виходить.

VІІ дія
До Жінки виходить Кума:
- Що, кумонько, не дав Чоловік грошей?
- То що ж це робити? Треба було трошки підлащитися гарненько, усміхнутися любенько!
- Я вже і ласкою його, і сваркою – не дає грошей, та й годі.
- От скнара, га…
- Так мені захотілося того червоного намиста, наче захворіла ним.
- Захворіла? А ну слухайте сюди… (щось шепоче на вухо Жінці. Жінка прилягла на лаву) Стогніть!
- Ой… Ох!... А-а-а…
Заходить Чоловік:
- Що? Що таке? Копійка знайшлася?
- Куме, куме, яка копійка, кумі погано!
- Та що ж це робиться?
Кума й Жінка навперебій:
- Погано, геть погано!
Жінка:
- Душить мене, давить!
Чоловік:
- То на ось, води попий! (подає кухоль з водою. Жінка п’є) Та не хлебчи ти так! В криниці й так води мало, будеш так хлебтати,то й худобі не хвате!
Кума:
- Та як вам, куме, не соромно? Кумі ж геть погано, треба знахарку кликати, а вам води шкода!
- Грошей на знахарку немає!
- А як кума помре?
- Хай тільки попробує, ага. А хто ввечері корови доїтиме?
- Треба срочно знахарку!
- То кажу ж вам, кумо, грошей нема!
- Ну раз так, то я сама піду і приведу!
- Якщо ви така, кумо, багачка, що зайві гроші є, то ведіть, ведіть…
Кума йде.

VІІІ дія.
Жінка лежить на лавці. Чоловік за столом. Заходить Сусідка.
Сусідка:
- Гості в хату, гості з хати…
Чоловік:
-  Давно, давно я вас не бачив! Чого це ви, Сусідко, до мене прийшли? Аби я вас найняв пообідати? Чи, може, хочете знову грошей позичати? Грошей – нема!
- А от і не вгадали!  Явам копійку принесла,бо не можу ото дивитися як ви ото третій день за тою копійкою туди-сюди, туди-сюди… (Сусідка водить копійкою перед носом Чоловіка, той намагається її вхопити, врешті вхопив)
- Спасибі, спасибі.. (до Жінки) Бач, як людина переживає? А ти тут розляглася… (Жінка стогне)
Сусідка до Жінки:
- Ой, бачу, щось Ви, сусідко, занедужали…
Жінка:
- Ой, не знаю, що зі мною…
Чоловік:
- Зате я знаю – на зло мені злягла, щоб я копійки не шукав!
Сусідка:
- А таки добре, що я вам тую копійку принесла, правда?
Чоловік:
- Добре, добре…
- Тепер, сусіде, вам і шукати її не треба…
- Як це не треба? Як це не треба?! Ось є одна копієчка, а як ще свою знайду, то дві копійки вже буде, а там і до гривні недалеко.
- Ой-йо-йо-йой! Щоб вам, сусіде, штани намочило! Тьху!
Чоловік і Сусідка виходять.

ІХ дія
Заходять Кума і Матір Жінки. Підходять до лежачої Жінки.
- Так, Кумонько, була я в Знахарки, все їй розповіла, вона нам допоможе! А я ось вашу матінку привела, вона нам теж допомагати буде.
Матір:
- Ой, доцю моя, за що тобі доля така? Чи ж для того я тебе малою в любистку купала? Як квітку наречену наряджала?
Жінка:
- Не плачте мамо, не плачте…
Кума:
- Та хай поплачуть, та хай поголосять. Сідайте, мамо, біля дочки.
Заходить Сусідка:
- Дивлюся, Григорівно, ви там щось наче хитруєте, затіваєте…
Кума:
- Та хочемо вашого сусіда переломити, бо такий жадібний, аж синій. І сам не живе, і жінці не дасть пожити.
Сусідка:
- Атож! А давайте і я вам допоможу. Ось кину копійку (кидає на землю), дивися, як сусід знайде, то може більше її не шукатиме.
Матір:
- Сідайте до нас, сідайте.
Сусідка сідає. Заходить Чоловік.
Матір:
- Здрастуй, зятю, мій зятю!
- І вам, мамусічко, здрастуйте! Чогось ви до нас зачастили! Тілько на Різдво були, а сьогодні, гляди, вже Покрова. А ви тут, як тут.  І не тяжко вам ходити? Як то кажуть, за дохлої кишки та сім верстов пішки!
Сусідка:
- Так вона ж за три хати від вас проживає!
Чоловік:
- Так чи не так, але, мамо, звиняйте (накриває рушником обід), ми вже пополуднали.
Матір:
- Та дот тебе коли й не прийдеш, і в празник, і в будень – то все по обіді, та все по обіді! Он, яка біда з дочкою трапилася!
Кума:
- Не плачте, бабо! Не плачте, зараз прийде знахарка, вона нам допоможе. Куме, а що то землі блищить?
- Де?!
- А ондечки, у траві!
- О! (Знаходить) Копієчка знайшлася! Слава Богу! Ні! (роздивляється монету). Це ж не моя копійка!
Сусідка:
- Як то не ваша? А то ж чия?
Чоловік:
- Та що ви, сусідко, знаєте в грошах? Вони ж у вас ніколи не водилися! А от свої копійки я кожну в лице знаю! Моя така, як сонечко була. А ця ж трохи щербата. Ось уже ця копійка є, та ще одну подарувала Сусідка, а як ще й свою знайду, то вже цілих три копієчки буде. А там і до гривні близько-близько.
Сусідка:
- Та щоб такій скнарі, як ви,  повні калоші води набралося!
Заходить Циганка.
- А чим можна зайти до вашої хати?
Чоловік:
- Ну тут ще мені тільки циганів не вистачало!
- Я принесла глечика, за молоко красно дякую!
- Що це робиться? Самі сироватку п’ємо, бо грошей нема, а вона молоком циганів поїть! А ну, давай сюди!(забирає в циганки глечик).
- Та позолотіть хоч ручку!
- Я сказав - нема грошей!
- Таж хоч дізнайтеся, що на душі у вас лежить, і чим серце заспокоїться.
Заходить Знахарка.
- Добрий вечір, люди добрі!
- Дорого здоров’ячка!
- Де тут наша хвора?
Матір:
- Сюди заходьте. Ось вона, моя донечка хвора.
Знахарка:
- Оце така хвороба, як ви, Григорівна, мені розказували?
Кума:
- Так, так! Саме така! А ще пам’ятайте, що ввечері буде дуже добрий могорич!
Знахарка береться лікувати, піднімає то руку, то ногу Жінки, та вони кволо падають.
Знахарка:
- Ну що, все ясно. Становище майже безнадійне.
Чоловік:
- Та ви що, тітко, здуріли? А хто ж корову вечері видоїть?
Заходить Матір Чоловіка з Дочкою:
- І я в хату, а тут народу! Що нема й де пройти. Здрастуй, сину!
- Здрастуй ,мамо!
Мати чоловіка:
- Мама прийшла, а мамі стільця нема!
Чоловік підхоплюється, подає їй свого стільця.
- Сідайте, мамо, ось тут!
- Ой, Божечки, сину, що це в тебе в хаті робиться? Чого це в тебе в хаті цигани?
Сусідка:
- А хіба не видно?
- А що це в тебе, сину, жінка геть заслабла, така худенька та жовтенька?
- Та заслабла, он лягла та й лежить.
Мати Чоловіка:
- Ще вона тобі на весілля привела? Чи ж тії воли, чи тії корови, чи тіко чорнії брови?
Сусідка:
- Та захворіла ваша невістка, хіба ж того не видно?
Мати Чоловіка:
- А я тебе не питаю! Ротатих, язикатих не питаю! Я сина свого рідненького питаюся!
Чоловік:
- Захворіла. Он, захворіла!
Кума:
- Хіба не бачите, що слаба зовсім?
Сусідка:
- Напасть на неї напала.
Сестра Чоловіка:
- Може переїла, га? Я на тому тижні так була наїлася, три дні відлежувалася.
Мати Чоловіка:
- Тобі, доцю, можна й полежать! Ти ж коло мами. А мама – хазяйка! У мами воли та корови, а невістка наша робити повинна, пам’ятати повинна, що ми її зі злиднів підібрали, хазяйкою на все село зробили!
Мати Жінки:
- Та хай і в злиднях, але ж як тая квіточка ходила! А зараз он яка обідрана ходить за вашого поганого сина!
Мати Чоловіка:
- То й правильно, бо нащо наряджатися? Вона вже заміжня! Наряди гроші коштують, краще їх на хазяйство пустити. Он, краще п’яту корівку купити, поросяток ще трійку. Правду мама каже, синочку?
Чоловік:
- Правду, мамо, правду! Слухав би вас та й слухав!
Мати Чоловіка:
- Мама дурного не скаже!
Сестра Чоловіка:
- Наряди треба тим, хто дівує! Он мені мама на базарі сьогодні купила червоне намисто!
Жінка підвелася на мить:
- Намиста? Червоного?
Жінка падає на лаву знов.
Знахарка:
- Констатую падіння хворої прямо в агонію!
Чоловік:
- То ж хіба нема ніяких ліків від тої хвороби?
Мати Чоловіка:
- А борщу наварити?
Знахарка:
- Медицина тут безсила! Хіба є один спосіб, читала ось у цьому медичному трактаті (підходить до чоловіка) – як такій хворі надіти на шию один разок червоного намиста, то воно й поможе. А ще би хустку ось таку хустку (знімає з пліч Матері Чоловіка, Дочка видирає з криком - Вона моя ) з червоними квітами, то воно здоров’я хворій додасть!
Жінка підводиться на лаві, сідає.
Кума:
- Погляньте, людоньки, ід одних лише слів їй краще робиться!
Чоловік:
- Та скільки живу, ніколи не чув про такі ліки!
Сусідка:
- Ото ж думайте, що з вашою невісточкою робити. А як умре?
Кума:
- Думайте, як приставиться ваша невістка, то до корів і волів треба наймичку, і до свиней, і до хати.
Сусідка:
- На таку господарку треба три здорових наймички! Та вони як сядуть утрьох їсти, то ви хутко з торбами по світу підете! Це я вам кажу!
Мати Жінки:
- Та ж моя доня краплиночку їсть… То й сили до вашої роботи не має…
Сестра Чоловіка:
- То ж добре, мамо, що  я гарно їм?
Мати Чоловіка:
- Добре, моя доню, добре! Та не будеш така ледащиця, як наша невістка.
Мати Жінки:
- Та побійтеся Бога, свахо!
Сестра Чоловіка:
- Не закривайте рота нашій мамі!
Чоловік до тещі:
- Ви не своїй хаті!
Мати Жінки:
- Та мені вже й слова сказати не можна!
Сусідка:
- Миріться, не сваріться!
Кума:
- Тихо!
Знахарка:
Не дихає!
Мати Жінки:
- Ой, дитино моя люба!
(Сусідка, Кума, Циганка і Знахарка намагаються відволодати Жінку)
Чоловік:
- То що ж робити, га?
Циганка:
- Купляй же швиденько намисто й хустину!
Знахарка:
- І спідницю нову справ Жінці!
Чоловік:
- Та вже ярмарок скінчився. Де ж я то все візьму?
Кума:
- А я ж наче у воду гляділа – ось у моїй корзині і хустина, і намисто, і спідниця хвайна є!
Чоловік:
- То давай же бігом усе сюди!
Кума:
- Без грошей – не дам!
Чоловік:
- То порятуйте  ж куму!
Кума, Сусідка, Знахарка, Циганка разом:
- Гроші давай!
Чоловік:
- Відверніться! Відверніться! Всі відвернулися! І ви в залі – теж! (дістає з-під лавки лантух з грошима). Скільки?
Кума:
 - Всі давай! (забирає з рук гроші, матір чоловіка поспішно ховає мішок)
Сусідка:
- Скоріше одягаємо хвору в намисто та хустку! (Одягають)
- Ой же гарна жінка!
- На все село краща молодиця!
Жінка встає в обновах.
Сестра Чоловіка:
- Ти диви! Попустило!
Жінка:
- Прямо як на світ народилася!
Мати чоловіка:
- Прямо чудо-лікування! Тьху!
Знахарка:
- Констатую добре здоров’я!
Кума:
- Хваліть, куме, Бога, що ваша Жінка в доброму здоров’ї!
Чоловік:
- Хвалити Бога!
Знахарка (до Куми):
- А могорич?
Чоловік:
- Хвалити Бога! (біжить, забирає з-ніг копійку) Моя копієчка знайшлася!