Дві куми

1 КУМА: Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі?(ЦІЛУЮТЬСЯ)
2 КУМА: Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває?

Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.
1 КУМА: А ви не скажете, кумцю. Що оце ваші кури у мене в городі роблять?
2 КУМА: А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганині кури!
1 КУМА: Ганині не Ганині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.
2 КУМА: Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви , мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
1 КУМА: Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
2 КУМА: Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
1 КУМА: А чому ж не піде? Я куди ліпші від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!
2 КУМА: Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я  тобі покажу, яка я язиката !
 Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
1 КУМА: Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами» неслися. Застала мене з тобою лиха година!


Додати коментар

Захисний код
Оновити