Перший раз у перший клас!

Дійові особи:
1 дія: мама, тато і синок- майбутній першокласник. (для успішного виступу актор має бути старшим)
2 дія: мама, тато і синок - учень випускного класу.

Дія перша.
За столом сидить майбутній першокласник і щось зосереджено малює. Його обступили мама і тато.
Мама:
- Синку, може досить малювати, прийшло 1 вересня, тобі пора в школу - 1-й раз у 1-й клас, підготуватися треба, портфеля скласти. Зошити, ручки, олівці...
Хлопчик, не відриваючись від малюнку:
- Не теба мені та школа! Нехочу не піду! Ще що придумайте!
Мама:
- Синочку, всі дітки до школи йдуть... Свято знань!
Тато:
- І там теж малюватимеш, тебе навчатимуть, як це робити. Це ж чудово!
Син:
- Не хочу я ніякого чудово, вдома самому малювати краще! І не заважайте!
Мама:
- Синку, навчишся усім наукам, станеш розумним і освіченим!
- Не хочу, чи я вам дурний? Я й так розумний!
Тато:
- Давай, я поясню простіше. Синок, школа - це місце з довгими коридорами, на перерві гасатимеш наввипередки з усієї сили.
Син:
- Ага, он Мишко, вже бігав. Щоденник - червоний, батька - до школи, а вдома - батько за паска!І по с...пині Мишка! По спині! Мобілку і пульта з телика забрали. Про компа й не заїкайся! Книжками з усіх боків обложили. Жах! Не хочу!
Тато:
- А ще можна старшакам непомітно портфелі відкривати, а звідти все на підлогу висипається - ручки, лінійки, все дзвенить, по сходах летить - супер! А старшокласницям можна непомітно до портфеля жабу покласти...Вереску буде!
Вигляд у тата стає замріяним, але син суворо повертає його до дійсності:
- Тату, це атстой! Повний Старшокласники з портами давно не ходять - он, у Свєтки малесенька барсетка для мобіли, і туди влізе хіба одна помада, а в Мишка взагалі - лише ручка в кишені. То в кращому случаї. І папіроси.
Тато:
- Дарма! Можна ганчірку засунути в кишеню! Мокру! Чи каменюку! Головно, непомітно! Ги! А на портфелях, щоб ти знав, можна кататися і ще пречудово битися! Без портфеля в школі ніяк!
Хлопчик замислено закрив альбом, відсунув олівці та альбом та діловитим голосом видав:
- Ма-а, а де мій портфель? Уговорили. Я йду в школу!
---
Ведучий:
- Минуло 10 років.
Дія друга
Та ж кімната, стіл, мама і тато в іншому одязі, інша зачіска, наприклад у когось окуляри, інший піджак чи кофта, син, що став юнаком у навушниках. Він ритмічно погойдує голвою, слухаючи музику з відкритого ноутбука чи якогось іншого гаджета.
Мама:
- Синку, можу тебе привітати - уже 1 вересня, школа кличе, чи не забув? Випускний клас все-таки. Я тобі й сорочку випрасувала. (Подає сину).
Син, недбало відриваючи навушник з маминого боку:
- Не-е, не хочу. Остогидла мені ця науки. Дев'ять років терпів!
Мама:
- Синочку, ти стільки років учився, хіба ж можна кидати навчання, тобі ж у майбутньому поступати у вище треба! В університет! Ну, якось той річок ще можна потерпіти!
Син:
- Нє-е, мам, не хочу я вчитися, це, щоб ти знала, повний атстой! Набридло. Училки пристають здомашніми, завуч директором лякає, теж мені, знайшов ким, ха! А малявки з перших класів, взагалі, по беспрєдєлу. В папіроси - мокру ганчірку! А воно ж гроші стоє! Не-є, рєшено, зі школою усьо!Зав'язую!
Мама замовкає.
Тато:
- Синку, я згоден з тобою - для чого тобі та школа? Штани протирати? Час дарма тратити? Краще йди на роботу, будеш мати свою копійку.
Мати почувши, хапається за серце, тремтячими руками накрапує собі заспокійливих крапель.
Син:
- Куди на роботу?
Тато:
Он, в сусідній магазин. Оголошення на дверях висить. Там такі як ти треба, без атестата, аби спина широка.
Син:
- Продавцем пропонуєш?
Тато:
- Вантажником! Де ти бачив продавця без атестата?
Син:
- Мішки носить?
Мама:
- І ті, і коробки теж...
Тато (плескає по спині):
Ти в нас кріпкий вдався, весь в діда. Той у школі не вчився, не ті часи були, зате, було, шафу - сам! І на 5-й поверх. Підеш, так сказать, по його стопам.
Син:
- Та-а, не хочу я шафу на 5-ий! То не в тєму! Ма-а, скажи щось йому!
Мама лише розводить руками.
Тато:
- Аби зарплата була! Ото тема!
Мама:
- Та й нам на старість легше буде. Годувальник.
Син схоплюється з-за столу:
- Я вчитися хочу! Ма-а, де праска? Мені в школу ще штани прасувати треба!
Йде шукати праску...


Додати коментар

Захисний код
Оновити