Літо й Осінь на День Знань

Поважно виходить Осінь, гублячи за собою вслід пожовкле листя (може бути паперовим)  Вона в  шкільному одязі, з ранцем за плечима та підручниками.
До неї підбігає веселе безтурботне Літо у великій барвистій панамі, сонцезахисних окулярах, з м’ячем чи надувним кругом для купання, скейтом, повітряними кульками (чи будь-яким іншим незмінним атрибутом літа). Піднімає пожовклий листок:
- Це що?

- Листок!
- Мені й самому видно, що це листок! Але чому він пожовтів?  Я люблю зелене!
- Зелене – не про мене! Осінь! Моя пора.
- Уже-е??!!...
- Так. Сьогодні 1 вересня! А хіба ти не знало?
- Та знало, знало… Але мені завжди мало.... Хоча би ще один деньок…
- Ну, знаєш, настав час сусідці поступитися…


- Еге! Тоді все так було чудово!..  Річка, пляж, скейт… табір… Ех!.. Може, ще тільки сьогодні, га? Подаруй мені один літній день! Один! Деньок!...
- Ти пропонуєш мені забрати в дітлахів День Знань? Так просто?
- Тільки на сьогодні! Тільки на сьогодні! Я ще не встигло… е..е…  Не встигло… виспатися до полудня! Востаннє! На всю осінь, зиму й весну! Наперед!
- Але поглянь – діти прийшли до школи! Озирнися довкола! Он маленькі першачки вперше в житті переступають поріг у незвідану шкільну країну, для них все тут нове і незвичайне! Ти хочеш забрати у них свято?
- Ну так… Але так кортить покататися півдня на скейті…
- Лишень зверни увагу на старших школяриків! Он, бачиш, про щось шепочуться! То вони встигли скучити за літо за своїми друзями, за галасливими перервами, за шкільними дзвінками….
- Мені б ще на річку разочок…
- А ондечки стоять найстарші. Майбутні випускники. І їх сьогодні Перший дзвінок урочисто кликатиме за парти востаннє… Таке буває тільки восени! З моїм приходом! Я не можу нічого змінити! Не можу! Я даруватиму дітям знання про все на світі!
- Ех… А ще ж є велосипед… Хоча б на годинку… І планшет на три…
- Літечко, сонячне літечко, не сумуй так… Ще ж прийде і твій час! Тільки трішки зачекай…
- Зачекати?
- Так! За уроками й науками промайне моя золотокоса пора, далі – сніговою гіркою скотиться білоока зима, а там і гомінка красуня-весна не забариться. А потім знову – ти і твої довгі-предовгі щасливі літні канікули! І всі ми дуже вдячні тобі за тепле сонечко, за веселку в небі, за цікаві подорожі, за веселий сміх!
- І за скейти?
- І за скейти теж… (звертається до присутніх). Діти! Давайте дружно подякуємо Літечку за неповторні і незабутні миті літніх канікул!
- ДЯКУЄМО!
- І скажемо «До побачення!»
- ДО ПОБАЧЕННЯ!
Під оплески Літо прощається з дітьми і йде… (було б органічно і сентиментально, якби воно, йдучи, випустило в небо гелеві кульки)
Осінь запрошує до залу Королеву Знань... (як варіант)

Захищено авторським правом. Дозволено некомерційне використання. При копіюванні пряме посилання обов'язкове.